Трибунал Верховного Архиєпископа УГКЦ виніс кару великої екскомуніки для «підгорецьких отців»

Завершився судовий процес у справі «підгорецьких отців». 17 вересня на Святоюрській горі у Львові відбулася прес-конференція, на якій був офіційно оприлюднений вирок суду.

За повідомленням Департаменту інформації УГКЦ, Колегіальний трибунал Сокальсько-Жовківської єпархії у карних процесах ієромонахів ЧСВВ Іллі А. Догнала, Методія Р. Шпіржіка, Маркіяна В. Гітюка та священика Роберта Обергаусера виніс вирок, згідно з яким зазначені священики повинні бути покарані великою екскомунікою. У вироку було зазначено, що покарані протягом 15 днів мають право апелювати до Трибуналу Верховного Архиєпископа УГКЦ. Це зазначені священики зробили 12 червня 2008 року.

Колегіальний трибунал Верховного Архиєпископа УГКЦ на другому ступені суду, розглянувши апеляцію ієромонахів Іллі А. Догнала, Методія Р. Шпіржіка, Маркіяна В. Гітюка та священика Роберта Обергаусера, на засіданні 29 серпня 2008 року визнав правочинними правові і фактичні аргументи вироків, винесених на першому ступені судочинства. Колегіальний трибунал підтвердив ці вироки і визнав зазначених осіб винними у вчинені злочинів, а саме:

1. незаконне присвоєння уряду та незаконне виконування служіння (порушення кан. 1462 ККСЦ);
2. розпалювання бунту та ненависті проти місцевого ієрарха владики Михаїла Колтуна і Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Любомира Гузара та підбурювання підлеглих до непослуху щодо них (порушення кан. 1447 §1 ККСЦ);
3. нанесення кривди та важкої шкоди добрій славі вищезгаданих особі та інших ієрархів УГКЦ через наклепи (порушення кан. 1452 ККСЦ); та виніс кару великої екскомуніки.

У повідомленні Департаменту інформації УГКЦ наголошується, що вирок, винесений Апеляційним трибуналом, є остаточним. «Що стосується інших осіб — духовних і мирян, які співдіяли та підтримували вказаних священиків, Трибунал Верховного Архиєпископа УГКЦ застерігає, що їхній канонічний статус у Католицькій Церкві є під загрозою з огляду на небезпеку приєднання до групи осіб, які вчини важкі злочини. Тому цей Трибунал закликає їх підпорядкуватися рішенням єпископа Сокальсько-Жовківської єпархії Греко-Католицької Церкви та ієрархів цієї Церкви»

«Вирок церковного суду першої і другої інстанції засвідчує болючий для Церкви факт, що через свої амбіції, слова, поведінку священики Ілля А. Догнал, Методій Р. Шпіржік, Маркіян В. Гітюк та Роберт Обергаусер поставили себе поза церковною спільнотою, поза межі Католицької Церкви. Вони говорили, що бажають реформувати Церкву, робити для неї добро. Однак через свій спосіб діяння вони завдали церковному тілу тільки шкоди і терпіння через замішання, яке посіяли своїми висловлюваннями у серцях вірних. Щиро сподіваюся, що судовий вирок стане для них нагодою застановитися та критично поглянути на свої дії, які спричинили такий сумний підсумок», — сказав у коментарі Верховний Архиєпископ Любомир.

Екс-монахи Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік, Самуїл Р. Обергаусер раніше належали до розформованої у 2004 році Чеської делегатури Отців Василіян. Четвертий отець — Василь-Маркіян Гітюк — українець. На сьогодні здійснюють свою діяльність у селі Підгірці Бродівського району на Львівщині.

Конфліктна ситуація з цими священнослужителями розпочалася 2003 року, коли вони виступили проти призначення Ватиканом на посаду екзарха Рутенської Греко-Католицької Церкви в Чехії о. Ладислава Гучка, словака за національністю. Вони спробували зареєструвати громаду УГКЦ, але робили це без згоди церковної влади. Щоби частково зменшити напругу, весь провід Чеської делегатури Отців Василіян було відіслано до України, а одного члена до Великої Британії. Перебуваючи в Україні вищезгадані отці здійснювали служіння провідників реколекцій у Свято-Благовіщенському василіянському монастирі в Підгіцях.

13 липня 2004 року X Генеральна Капітула (найвищий керівний орган, до якого входять члени Римської курії та делегати з усіх Провінцій) Василіянського Чину св. Йосафата прийняла рішення про розформування Чеської делегатури. 21 член делегатури повинен був перейти в підпорядкування протоігуменів місця проживання, або безпосередньо протоархимандрита. Монахи, які на той час перебували у Підгорецькому монастирі і які також належали до розформованої Чеської делегатури ЧСВВ, спротивилися такому рішенню Генеральної Капітули і зачинили двері монастиря перед протоігуменом, мотивуючи це тим, що їх, мовляв, хочуть виселити з монастиря, забороняють проповідувати Євангеліє і змушують до невиправданого послуху. Не дивлячись на неодноразові заклики керівництва Чину до порядку і покаяння, дані особи і далі продовжували чинити опір законній владі, а згодом їх діяльність була в основному зорієнтована на критику керівництва Василіанського, УГКЦ і цілої Католицької Церкви, включаючи зневаги на адресу самого Апостольського Престолу.

Внаслідок цього і зважаючи на діяльність згаданих священиків в Чехії, Патріарх Любомир та провід ЧСВВ в Україні 2004 року звернулися з листом до тодішнього керівника Львівської облдержадміністрації Олександра Сендеги з проханням «заборонити в'їзд в Україну чи перебування в Україні» отцям-василіянам з розформованої Чеської делегатури ЧСВВ, оскільки «ці ченці некоректною поведінкою та непослухом своїм монашим наставникам і місцевій ієрархії вже спричинили великий заколот на шкоду вірним у Чеському екзархаті ГКЦ, у Василіянському Чині та інших чинах і згромадженнях, а тепер завдають шкоду вірним УГКЦ».

На початку 2005 року згаданих монахів було виключено з Василіянського Чину відповідними Декретами, потвердженими Конгрегацією для Східних Церков. Оскільки вони (отці Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік і Василь-Маркіян Гітюк) «постійно виключають елемент підлеглості церковному проводу у видимому організмі, яким є Церква, то згідно з каноном 8 Кодексу Канонів Східних Церков, вони тим самим позбавили себе повної злуки з Католицькою Церквою тут на землі». Однак внаслідок апеляції до Святішого Отця вони залишлися формально належати до Василіянського Чину до остаточного рішення Апостольського Престолу, хоча надалі виключили себе з-під послуху настоятелям, придбали будинки у Підгірцях, де проводили свою діяльність.

Головним звинуваченням вищого керівництва Греко-Католицької Церкви з боку «підгорецьких отців» стало звинувачення в причетності його до «духу світу цього». Себе ж екс-монахи бачили рятівниками Церкви від цього «духу». 10-11 листопада 2005 року на 28 сесії Синоду УГКЦ було прийняте рішення про початок процедури попередження священиків з Підгорецького монастиря, о. Іллі Догнала, о. Методія Шпіржіка і о. Маркіяна Гітюка, через їхні неприпустимі дії. 16 січня 2006 року на позачерговій сесії Синоду УГКЦ було прийнято наступне рішення: «Для канонічного дослідження ситуації щодо отців Іллі Догнала, Методія Шпіржіка та Маркіяна Гітюка з Підгорецького монастиря створити комісію у складі преосвященного владики Софрона Мудрого, ЧСВВ, високопреосвященного владики Ігоря Возняка, ЧНІ та преосвященного владики Василя Семенюка».

Апогеєм розвитку ситуації стало оприлюднення підгорецькими екс-монахами З березня 2008 року заяви, в якій йшлося про те, що вони були таємно висвячені на єпископів УГКЦ. При цьому ім'я єпископа, який їх висвятив, по сьогоднішній день не оголошується. 23 березня 2008 року Глава УГКЦ Любомир Гузар виступив із офіційним зверненням, в якому викривав псевдоєпископів. В оприлюдненому релізі зокрема йшлося про те, що:

1. Синод Єпископів УГКЦ ніколи не пропонував вищеназваних осіб в кандидати на єпископський сан;
2. Вони ніколи не одержували благословення Папи Римського, як цього вимагає церковний закон.

Тому, незважаючи на їхні заяви, не можна їх уважати єпископами Української Греко-Католицької Церкви.

Судова справа, яка була проведена трибуналом Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, не знайшовши доказів єпископських свячень вищезгаданих священиків та звернувши увагу на непослух та безпідставну критику ієрархії УГКЦ. наклала на цих осіб кару великої екскомуніки.

Справою «підгорецьких єпископів» займалася й комісія при ватиканській Сигнатурі. Як стало відомо, до цієї інстанції звернулися «підгорецькі отці», наголошуючи, що тільки Апостольська столиця має право судити чи оправдати їх. Однак, як повідомили у Департаменті інформації УГКЦ, жодної відповіді з Ватикану щодо справи «підгорецьких отців» Трибунал Верховного Архиєпископа УГКЦ не отримував.

Варто нагадати, що означає кара великої екскомуніки. Згідно з приписами Кодексу Канонів Східних Церков покараному великою екскомунікою заборонено приймати Святу Тайну Євхаристії, брати участь у Божественній Літургії та перебувати в храмі під час публічних богослужінь. Велика екскомуніка також забороняє приймати чи уділяти Святі Тайни, виконувати в Церкві будь-які уряди, служіння або завдання, здійснювати акти управління. Якщо ж однак така особа вчиняє подібні акти, то всі вони вважаються недійсні. Заборона приймати святі тайни припиняється, якщо винуватець перебуває в небезпеці смерті, або ж прийняття Тайни з рук покараного потребує особа, яка перебуває в небезпеці смерті.


http://www.osbm.in.ua