Google Website Translator Gadget

четвер, 17 червня 2010 р.

Лицемірні актори під іменем Ісуса...

Найстрашніше та непростиме, коли свої чорні справи роблять прикриваючись іменем Ісуса Христа. Люди мають бути пильними, розрізняти де пастирі Церкви, а де вовки в овечих шкурах. Бо правда одна: внутрішня суперечність їх вчення та поведінки з Євангелієм та вченням Церкви є очевидна, хоч вони постійно висувають на перший план та воюють з об'єктивно злими речами. Однак роблять з них кліше, в яке втискають кожного та усе, що їм заманеться (або кожного, хто їх не піддержує - і в цьому їх особливий цинізм на лукавство), аби таким чином творити з себе образ останніх оборонців правди. Правдою однак є, що вони лиш грають роль, режисером якої є їх зранена гордість, або може і дехто інший. Такі суперечності творять внутрішню роздвоєність, істерику, страх, спонукують все подати в чорному кольорі, засіяти сумнів, знищити довкола себе усе, аби ототожнити правду лиш з собою - це вже клінічні симптоми, які не оправдуються жодними біблійними цитатами чи посиланнями на історію.

Мені їх щиро жаль, однак ще більше подивляю мовчазливу покору Блаженійшого Любомира та всіх інших, на кого "благочестиві отці" вилили стільки бруду. Дійсно як у ап. Павла: "Дано мені жало в тіло, ангела сатани..." Не боронять себе перед беззаконням, бо покликані примножувати Божу честь та охороняти Христову Церкву від лжемесій. А свою оборону віддають у руки Божі. Упокорення перед Богом є славою упокорених. Це є згідно із Христовим Духом. Може колись такий мовчазний, але промовистий приклад, напімне і "підгорецьких".


Окей


Звідси

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.