Google Website Translator Gadget

понеділок, 10 грудня 2012 р.

Брехня догналітів про гендерні студії в УКУ




Догналіти по інтернеті скрізь критикують також Український Католицький Університет (УКУ), зокрема за його так звану «гендерну кафедру». Мається на увазі, що людина не народжується хлопчиком чи дівчинкою, а в соціумі може собі вибрати ким хоче стати... Згідно з гендерною ідеологією, котра начебто активно захоплює нині терени України і на яку «дає» тиху згоду УГКЦ, є як мінімум 5 статей: гетеросексуальна, бісексуальна, гомосексуальна, трансгендерна, лезбійська. І це, за сектантами-догналітами, нібито поширює у Львові УКУ... Та чи це дійсно так є в реальності?

Уважно придивившись, бачимо, що це всього-на-всього черговий наклеп диявольських слуг москвофільського характеру, які вже віддавна очорнюють безсоромно святу Католицьку Церкву. Або вони мало що розуміють у справі гендерної ідеології, або свідомо поширюють наглий обман. Швидше – друге.

УКУ притримується в цьому питанні чіткої католицької позиції. Як очевидний приклад: 27 листопада там відбулася конференція-семінар на тему «Теорії ґендеру», де серед учасників відбулося обговорення поняття «ґендер», причини його виникнення та розповсюдження, а також ті небезпеки, котрі він може принести, якщо Церква перестане дотримуватися своїх віковічних моральних постулатів…

Головним доповідачем була, до речі, професор з Італії Марія Луїза Ді П'єтро (лікар-ендокринолог та фахівець з питань біоетики). У своїй доповіді як експерт вона тоді звернула увагу саме на негативні наслідки сексуальної революції, вказавши при тому на причини виникнення та розвитку ідеології тендеру. Також доповідачка розповіла про її розповсюдження й підкреслила негативний вплив даного явища на суспільство... Більше про подію читайте ось тут.

вівторок, 4 грудня 2012 р.

Як слід розуміти фільм "Дух Асижу"




Фільм «Дух Ассижу» створений членами так званого угрупування Догнала, або їх ще називають «Підгорецькі отці», а їх самоназва - Українська Правовірна Греко-Католицька Церква. Хоча насправді від 2008 року члени цього угрупування не належать до Української Греко-Католицької чи Католицької Церкви взагалі. З приводу чого вже не раз були офіційні заяви найвищого церковного керівництва як України, так і Ватикану.

Варто наголосити, що вже неодноразово члени цього угрупування у своїх листах чи відеоматеріалах допускали пересмикування фактів, тенденційних трактувань, а то й відвертих фальсифікацій. Не є винятком в даному плані і фільм « Дух Ассижу». Щоб пояснити коротко, у ньому поливається брудом папа Блаженний Іван Павло II. Йому приписується участь у поганських обрядах, співпраця з масонством і т. д. Всі маніпуляції, які використані в цьому фільмі, довго пояснювати, але зупинимось бодай на кількох, які має можливість перевірити кожен.

1. У фільмі є декілька кадрів, на яких показано як в часі візиту папи до Африки чи Латинської Америки перед ним місцеві аборигени виконують свої національні танці. І дається коментар, що це поганські обряди, в яких нібито Іван Павло II бере участь. Правда, визнається, що він сам вважав це елементом культури. Але це йому теж ставиться в провину. Однак, якщо хтось із нас переглядав фільм Ролана Жоффе «Місія», то переконається, що подібні танці використовували вже християнізовані індіанці, які жили на територіх єзуїтських місійних поселень навіть в часі молитов. Церква того часу не мала ніяких претензій до цього. Нагадую, події, зображені у фільмі «Місія», відбуваються у середині XVIII століття. І хоча ця стрічка є художньою, однак режисер намагався максимально наблизитись до реальності того часу. Це визнали і кінокритики («Місія» свого часу мала оскарівську премію, золоту гілку Канського фестивалю і дві премії «Золотий глобус»), У Ефіопській церкві танці існують в часі богослужінь з IV століття. До речі, у фільмі «Дух Ассижу» говориться, що до середини XX століття ніяких поганських обрядів в католицькій Церкві не існувало. Тобто, це означає, що і танці аборигенів до них також не відносяться.

2. У фільмі показано Матір Терезу Калькутську біля могили Махатми Ганді з коментарем, що вона молиться до нього. Вибачте, але більшість з нас, коли відвідує в задушні дні цвинтар, і молиться на могилі, то молиться за тих, що там поховані, а не до них!
3. У фільмі говориться, що у 1983 році Іван Павло ІІ дозволив католикам вступати в масонські організації. Над цим пунктом варто зупинитися дещо детальніше. 

Вся справа в тому, що останнім часом надзвичайно активно стверджується про нібито симпатію блаженного папи до масонства, і як головний аргумент посилається на нібито скасування в 1983 році заборони належати до цього руху. Тому процитуємо документ, який тоді видав Ватикан з цього приводу: «Було дано запит, чи змінилося ставлення Церкви до масонських асоціацій, оскільки в новому Кодексі канонічного права про це не має явної згадки, яка була в старому. Свята конгрегація відповідає, що вище вказані обставини, пов'язані з редакторським критерієм, який застосували до всіх подібних товариств, назви яких опущені, оскільки вони включені в більш широкі категорії. Отож, негативне ставлення Церкви до масонських асоціацій залишається незмінним, оскільки їх принципи завжди були неприйнятні з вченням Церкви. І тому, приналежність до них залишається під заборонено зі сторони Церкви, Християни, які є їхніми членами, знаходяться у тяжкому грісі і не можуть приступати до Святого Причастя, (виділення моє І.Б)... По обговоренні даної декларації Верховний Понтифік Іван Павло ІІ на аудієнції, уділеній нижче підписаному кардиналу-префекту, її затвердив і повелів опублікувати. Дано в Римі, в залі святої конгрегації Віровченя 26 листопаа 1983 року. Йозеф Кардинал Ратцінгер. Префект Йоан Єронім Хамер. Титулярний архієпископ Лореуський секретар» (www.una.voce.ru.(libary autors). List htm) Так от дорогі читачі, на підставі щойно прочитаних вами слів, роблять висновок, що папа Іван Павло II ДОЗВОЛИВ католикам вступати до масонства.

Але найдивніше те, що «підгорецькі отці» з цим документом добре знайомі і раніше вони писали щось зовсім протилежне. Ось їхня цитата: «Але чи означає ця зміна, що членство в масонських організаціях, або ж їх ідеї вже перестали бути шкідливими для віри в Ісуса Христа, Єдиного Спасителя? Однозначно - ні. Це підтверджують і наступні документи.

Конгрегація віровчення видала «Проголошення про масонські товариства» 26.11.1983, яким підтверджує, що позиція Церкви щодо масонських організацій постійно залишається негативною бо їх принципи і надалі є несумісними з вченням Церкви, а тому членство в них заборонене Церквою. Вірні, які записалися до масонських організацій, знаходяться у стані тяжкого гріха і не можуть приступати до Святого Причастя» («Листи з УА» 18/2008. Ст.38). До речі, підкреслення в тексті зробили самі догналівці.

А тепер прочитаємо, що вони написали цього року: «В 1983 році зміною Церковного кодексу Іван Павло II пийняв масонів до Церкви («Листа з УА» 3/2012 Стор ЗІ ). Співставимо два текст між собою і з офіційним документом Ватикану 1983 року. Після чого задамо собі запитання: чи взагалі публікації і відео матеріали догналівців заслуговують будь якої довіри? 

Варто не забувати що в наш час техніка дозволяє змонтувати в кіно все, що завгодно. Якщо ж ви хочете більше дізнатися про те, що дійсно мало місце в Асижі в 1986році, то дивіться статтю «Правда про Асиж» // Жива вода, № 3, 2011. Ця стаття є також на кількох греко - католицьких сайтах. Також раджу перечитати книгу блаженного Івана Павла П «Переступити поріг надії». В українському перекладі книгу видало видавництво «Свічадо» у1995 році.
«З Любов’ю у світ» №7 (146) 2012 р.

 Ігор Бриндак

Молитва за навернення догналівців


Господи Боже Вседержителю, Отче Господа нашого Ісуса Христа, Ти, котрий хочеш, щоб усі люди спаслися і до пізнання істини прийшли, послав у світ, заради заблуканої овечки, Сина Свого Єдинородного, Спаса й Ізбавителя нашого, щоб Твій образ і подобу віднайти і відновити.

Тому благаємо Тебе, Всемилостивого Отця, Творця неба і землі, зглянься на наші молитви і просвіти, наверни та прилучи до вибраного Твого стада тих, що були спокушені та зведені древнім чоловіковбивцею – дияволом, та відпали від Твоєї єдиної, святої, соборної, апостольської Церкви.

Нехай через благодать навернення та святого покаяння вони знову стануть дітьми світла, прикрашеними славою Пресвятого Імени Христа Твого, спільниками та учасниками з усіма вірними твоїми святих тайн Твоїх на прощення усіх їхніх прогрішень, на зміцнення їх подальшого життя у вірі, на здоров’я душі і тіла та спадкоємство царства небесного. Амінь.

http://www.ugcc.lviv.ua/images/files/PDF/buklet_dohnalivci_2.pdf



понеділок, 30 липня 2012 р.

"УП ГКЦ" виступає за "Русский мир"


Хоч сектанти з групи Догнала-Тонека заявляють, що вони нібито боряться за Бога й Україну та є справжніми патріотами, однак це все є одне велике лицемірство чи фарс.

Так, догналіти часто влаштовують різні публічні "акції" (цим адепти догналізму неодноразово вихваляються) нібито за сім'ю, проти гомосексуалізму, гендерної політики, ювенальної юстиції і т.д., і що бачимо в цьому? Найперше самопіар з метою швидшої реєстрації свого незаконного сектантського угрупування.

Дивно, що в цьому явному самопіарі їх, бувало, підтримували теж представники від ВО "Свобода", наприклад, в Тернополі... Хіба в'яжеться український націоналізм із догналівським москофільством, проектом КГБ разом з підробленим "патріархом"?

Тішить, що депутати звернулися до Президента України щодо діяльності на Львівщині релігійного угрупування на чолі з А. Догналом. Є надія, що ВО "Свобода" цілком відійде від ідеології Догнала та не буде більше мати якихось домовлень з небезпечною сектою.

Догналіти відкрито просувають сумнозвісні ідеї так званого "Русского мира", який є грубим викривленням історії України. Взагалі стало відомо, що сектанти керують депутатами, які влаштовують гендерні акції у Тернополі.

Справжні українські націоналісти не можуть підтримувати деструктиву "УП ГКЦ" ("Чорного братства"). Не так уже й давно лідер кабалістичного культу А. Догнал у листі-заклику Президентам України та Росії (18.07.2012) написав ось таку "премудрість" у дусі "Русского мира":

"Святий Володимир 1000 років тому прийняв християнство на Київській Русі. До неї належали сьогоднішні Україна, Росія та Білорусія. З Божими Законами він перейняв і європейську культуру... В суботу, 28 липня 2012р., є свято св. Володимира, коли ми святкуємо хрещення Київської Русі. ВКП закликає усіх священиків Києва, щоб цього дня у всіх храмах Києва служили Св. Літургію за духовне відродження України, Росії та Білорусі...".

Тому антиукраїнським ворогам варто давати відсіч, бо їхнє справжнє проросійське та антихристиянське лице вже давно показалось суспільству!

Інтелектуали Галичини вимагають припинення діяльності угрупування Догнала

Голові Львівської обласної
держадміністрації
Панові Костюку Михайлу

Копія: У Службу безпеки України
у Львівській області


Шановний пане Голово!



Декілька років тому на вимогу громадськості Львівщини обласна Рада звернулась до правоохоронних органів з вимогою з’ясувати і дати пояснення щодо "протиправних, небезпечних для громадського спокою і конституційних засад держави дій з боку агресивного псевдорелігійного угрупування – так званої "секти Доґнала", у відповідності з чинним законодавством України, здійснити заходи щодо осіб без громадянства, зокрема Доґнала, громадянина Чеської Республіки, братів Шпіржиків, Обергаузера, 23 псевдомонахинь, громадян Словацької республіки.

Вказані особи організували з маловірних, слабких духом, марнославних, почасти знедолених у житті людей старшого віку не на жарт психічно неврівноважене середовище, у яке втягнуті діти, підлітки, певна частина молоді.

Лист від громадськості і в обласну держадміністрацію. Жодних реальних дій і це при тому, що очільник секти Доґнал вчинив карний злочин, коли під час чергового захоплення культової споруди, побив жінку, спричинивши їй черепно-мозкову травму, за що місцевий суд у м. Львові виніс ухвалу про депортацію злочинця з території України. І навіть нині, коли завдяки ЗМІ області, передачам національного і місцевого телебачення переконливо доведено каригідну діяльність сектантів, котрі психічно травмують кількасот залучених до своєї "діяльності" осіб, що повірили "правдивим християнам", "богопосвяченим людям, істинним слугам Христа", з боку органів влади не відчуваємо належного реагування.

Громадськість вимагає від Обласної держадміністрації, Обласної Ради і насамперед від Вас, шановний Михайле Дмитровичу, рішучих дій, спрямованих на припинення діяльності угрупування сектантського типу, яке іменується у народі сектою Доґнала, керівники якої відлучені від Католицької Церкви найвищим рішенням Ватикану – Апостольською Сиґнатурою. Владним структурам області відомо і про оцінки, не раз висловлювані ієрархами УГКЦ, керівниками інших християнських конфесій. У відповідності до українського законодавства щодо релігійного статусу громадян України, забезпечення громадянського спокою, дотримання високої моральності вимагаємо від місцевих органів влади рішучості, безкомпромісності, дієвості, активного залучення СБУ у Львівській області.

Звертаємо Вашу увагу й на той факт, що означена секта свого часу підступно заволоділа визначною архітектурною пам’яткою – костелом Святого Йосифа, що входить до цілісного пам’яткоохоронного комплексу національного значення – Підгорецького замку.

Авторитетна комісія ще за життя Генерального директора Львівської галереї мистецтв, Героя України Б.Г.Возницького до складу якої входили також: Левик А.С. – заступник начальника управління охорони культурної спадщини ЛОДА., Харун Г.М. – головний спеціаліст управління охорони культурної спадщини ЛОДА, Василина О.Т. – начальник відділу АРМ, Стонжка Є.М. – начальник конструкторського відділу інженерної майстерні, Пащак В.С. – директор ПАТ "Львів-Реставрація" обстежила стан пам’ятки і склала акт ще 13 жовтня 2011 року, котрий закінчується висновком: " Комісія вважає нинішній стан дахового покриття та перекриття костелу аварійним. Аварійний дах створює загрозу обвалу, тому перебування людей перед центральним входом костелу та всередині приміщення є недопустимим. З метою запобігти нещасним випадкам необхідно призупинити перебування людей у храмі і поблизу нього, користувачу (Львівська національна галерея мистецтв) вивісити навколо храму попередження про аварійність".

Зважаючи на необхідність інвентаризації всіх об’єктів, що належать Львівській національній галереї мистецтв, забезпечення належної охорони, збереження їх та реставрації, подальше перебування сектантів на території с. Підгірці є недопустимим. Висловлюючи означені вимоги, ми представники громадськості, юристи, науковці, музейні працівники, діячі культури висловлюємо тверду впевненість у тому, що злочинну, провокаційну діяльність сектантів буде припинено та їх самих – негайно, без зволікань депортовано за межі України, а щодо громадян України, які сприяли в організації псевдорелігійного угрупування, провести уважне розслідування на з’ясування їх вини.


24 липня 2012, Львів


З повагою, -

Овсійчук Володимир - доктор мистецтвознавства, Лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченка
Павлюк Степан - академік НАН України, професор, директор Інституту народознавства НАН України
Лубківський Роман - Лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка
Шухевич Юрій - Герой України
Потюк Валерій - Голова Фонду Культури Львівської обл.
Пилип’юк Василь - Лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України
Чмелик Роман - кандидат історичних наук, заступник директора ІННАНУ
Дяків Володимир - кандидат філософських наук
Мельник Володимир - заступник директора ІННАНУ
Скоп Орест - заслужений діяч мистецтв України
Тарас Ярослав - доктор історичних наук, завідувач відділу етнології сучасності ІННАНУ
Балагутрак Микола - кандидат історичних наук ІННАНУ
Мудрик Микола - підприємець
Перепічка Євген - кандидат технічних наук,
та інші

http://catholicnews.org.ua

вівторок, 17 липня 2012 р.

Назви на означення адептів культу Тонека (Догнала)

1. Догналівці (догналіти).
2. "Підгорецькі отці".
3. Візантійський Католицький Патріархат.
4. "Чорне братство".
5. "Правовірні" кабалісти.
6. Реформований Чин -- ЧСВВр.
7. Група (секта) Догнала.
8. "Підгорецькі" протестанти.
9. "Українська Правовірна Греко-Католицька Церква" (УПГКЦ чи УП ГКЦ).
10. "Підгорецькі монахи".

понеділок, 16 липня 2012 р.

Десять догналівських брехень!


Вибрані фальшиві твердження на основі "послань" адептів кабалістичного культу Догнала.

1. УП ГКЦ – не є жодною сектою, бо визнає католицьку науку, всі правди віри, вчення Свв. Отців та має єдність з усіма правовірними папами.
2. «Експрес» та УГКЦ розбивають сім’ї і обоє не респектують основного права людини на свободу совісті і віровизнання.
3. Наша УП ГКЦ є моральною силою, яка захищає правдиве християнство і віру наших батьків, дідів і прадідів. Крім того, вона відстоює моральні цінності і бореться за охорону дітей, на відміну від апостатичної ієрархії, яка утримує в пасивності цілу Західну Україну.
4. Екс-глава УГКЦ Л.Гузар публічно проповідує нове вчення – єресі. Ставить під сумнів Божество Ісуса Христа, Дівицтво Пресвятої Богородиці, вічність пекла, схвалює віщування, а також схвалює гомосексуалізм.
5. Наша Правовірна Церква несе плоди покаяння, навернення, зміни життя.
6. Утримування вірних УГКЦ в темряві і пасивності в цей історичний час – це найважчий злочин, якого допускається ієрархія УГКЦ проти Бога і проти України.
7. Памфлети, які пишуть проти нас, – це низка півправд, брехні та очорнень. Ми відбили всі ці атаки і навпаки, вказуємо на основну проблему, якою є зрада християнської віри з причини єресей Гузара та обраної ним ієрархії.
8. Ватикан прийняв нове вчення, пов'язане з духом Асижу, що заперечує основні правди Євангелія.
9. Візантійський Католицький Патріархат займає апостольський і пророчий уряд в період кризи Католицької Церкви і є голосом совісті не тільки для України і для Східної Церкви, а й для Західної Церкви.
10. Ми боремося за Бога і Україну! Ми є справжні патріоти.

субота, 14 липня 2012 р.

Кримінальна хроніка секти Догнала в Україні


15 серпня 2008. «Підгорецькі отці» здійснили пробу захоплення будинку Єпархіального управління Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) та одного з її храмів, що у м. Стрию на Львівщині.

Псевдоєпископи-самозванці поводилися нахабно й по-хамськи, вчинивши фізичне насильство над місцевим Владикою Тарасом Сенківим, отцем Тарасом Пошиваком і деякими міліціонерами... Найбільш агресивно поводився чех Антонін Догнал.

Стрийська єпархія звернулася до міліції з проханням розслідувати факт нападу трьох псевдомонахів-зловмисників, а присутні в канцелярії священики вивели звідти бунтарів. Псевдоєпископ Ричард Шпіржік подзвонив через мобільний телефон своїм знайомим і відразу після цього начальник міліції зі Львова наказав, щоб догналівців… негайно звільнили.

7 листопада 2010. Секта Догнала намагалася незаконно знову захопити храм УГКЦ Преображення Господнього у м. Чорткові, який належить до Бучацької Єпархії . Це трапилося після раптової смерті о. Романа Шелепка, пароха храму, який раніше був разом з «правовірними протестантами», проте в останні роки відійшов від сектантів, згадуючи постійно на богослужіннях офіційну ієрархію УГКЦ.

В черговій рейдерській акції захоплення чужого храму взяли участь лжеєпископи Василь Гітюк та Ричард Шпіржік, які перебувають під карою великої екскомуніки чи виключені з Католицької Церкви, а також біля 20-ти догналівок, псевдоконтемплятивних «монахинь».
Прийшлося дати достойну відсіч рейдерам з кабалістичного культу Тонека (Догнала), які також, вдершись до церкви, нагло вкрали зі сейфа печатку та статут місцевої громади, через що парафіяни аж мусіли поміняти на дверях замок і подати документи на виготовлення нового статуту...

Догналівці тоді брехливо обізвали греко-католиків (захисників) «кришнаїтами», «пияками» та навіть побили кількох хлопців, що дехто аж потрапив до лікарні. За очевидцями, догналівці використовували й кастети, котрими розбивали лиця.

19 липня 2011. Стався ще один інцидент: одіозний лідер нелегальної секти Антонін Догнал, громадянин Чехії (в минулому агент КГБ) поряд з приміщенням колишньої каплиці отців редемптористів на вул. Плуговій, 6 у м. Львові (її теж хочуть собі привласнити догналівці) вдарив у голову місцеву мешканку, в результаті чого потерпіла отримала струс мозку та забій щелепи. Відтак Догнала затримали працівники львівської міліції на території Шевченківського району. У своєму неврівноваженому стилі він поводився досить агресивно і чинив весь час опір. Тільки завдяки помочі спецпідрозділу «Беркут» «патріарха» було посаджено в машину міліції.

Після складення протоколу за опір працівникам міліції та суду Догналу-хулігану відповідно до ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дрібне хуліганство) дали штраф у смішному розмірі… 51 грн, а також заодно постановили його видворити подалі з України.

20 травня 2012. Кількасот представників секти «УПГКЦ» зібралися біля храму св. апостолів Петра і Павла (костелу Єзуїтів), який є тепер у власності УГКЦ як центр військового капеланства. Сектанти-фанатики тримали в руках транспаранти та виголошували різні «молитви», наче мантри.

Догналівці заявляють, що хочуть і вимагають почергово використовувати цей храм для недільних богослужінь, однак тут ідеться про чергову рейдерську атаку. Варто зазначити, що подібні «акції» спільно з догналівськими «богослужіннями» поруч костелу єзуїтів (центром Львова) відбуваються вельми часто. На них також можна зауважити й гасла проти львівського мера п. Андрія Садового щодо вигаданої «дискримінації». Невже ті гучні «акції» незареєстрованої секти є завжди законними і на це щоразу є дозвіл від Львівської міської ради. Відомо ж, що депутати Львівської облради звернулися з проханням до президента України Віктора Януковича припинити беззаконну діяльність секти Догнала?!

15 червня 2012. Понад три десятки агресивних адептів незареєстрованого в Україні кабалістичного культу А. Догнала («УПГКЦ» ) із незрозумілими вимогами захопили кілька приміщень редакції львівської газети «Експрес», утримуючи їх більше двох годин. Це сталося якраз після того, коли ця відома газета розпочала публікування актуальних статей про догналівську секту, базованих на шокуючих фактах.

Фанатичні догналівці навіть не реагували на чітку вимогу охорони звільнити приміщення редакції газети та водночас дати можливість працювати журналістам. Сектанти покинули редакцію лише тоді, коли було викликано туди міліціонерів…

20 червня 2012. «Правовірні» сектанти знову заблокували всі виїзди та виходи з редакції «Експресу», зірвавши графіки виходу у світ 18-ти регіональних газет. Псевдоченці також погрожували розпочати штурм редакції, вхід до котрої в той час обороняло понад двадцять священиків, що брали участь у так званому «круглому столі», організованому журналістами відділу релігії газети.

Львівські журналісти звернулися з вимогою порушити проти адептів секти Догнала кримінальну справу за трьома статтями Кримінального кодексу України, керуючись ст. 94, 95, 97, 98 КПК України згідно з фактами масового порушення громадського порядку, блокування роботи транспортних комунікацій, перешкоджання діяльності журналістів (ст. 171, 279, 293 КК України).

27 червня 2012. Догналівці-пікетувальники (близько півсотні) перед редакцією «Експресу» поблічно палили примірники газети, що почала висвітлювати широко їхню злочинну та беззаконну діяльність. Знову погрожували пеклом, хотіти залякати неприхильників догналізму тощо.

6 липня 2012. Переодягнені на «монашок» жінки з антихристиянської секти Догнала побили журналiстку газети «Експрес» Свiтлану Мартинець. Цей прикрий інцидент мав місце у м. Жовкві (Львівщина), куди вона прибула з метою поспілкуватися з о. Михайлом Осідачем, адже поступила телефоном невтішна інформація, що старенького взяли в заручники якiсь люди, одягненi по-монашому.

На журналістку відразу накинулися тамтешні «монахині», заборонивши перед тим о. Михайлу щось їй узагалі говорити. Пані Світлана відчула сильний тупий бiль у правому боцi й головi. За її словами, вона не знає, чим її вдарили, бо ж усе дiялося дуже швидко, проте пiдозрює, що це був удар саме … ланцюгом. Постраждала намагалася руками захистити своє обличчя, били всi без винятку, вдаряючи в голову, груди та заломлюючи руки.

Товариш журналістки швидко викликав міліцію. За інформацією газети «Експрес», оперзагiн iз восьми чоловiк прибув за три хвилини. Упродовж чотирьох годин намагалися вмовити людей усерединi будинку вiдчинити дверi та пред'явити документи, та було марно: нападники категорично вiдмовлялися виконати законнi вимоги представникiв мiлiцiї. Далі працiвники мiлiцiї запропонували журналiстам податися з ними до райвiддiлу та заодно написати заяву про напад невiдомих. Також дали скерування на судово-медичну експертизу: журналістці була потрібна термінова медична допомога через забiй грудної клiтини справа, струс головного мозку і забiй тiм'яно-скроневої ділянки.

Протягом усієї ночі навпроти будинку стояв патруль мiлiцiї. Зранку до будинку в супроводi працiвникiв прийшов сам начальник райвiддiлу Ярослав Ващишин, однак i його спiткала невдача − в будинок о. Михайла сектанти їх знову не пустили і, на жаль, не вдалося встановити особи нападниць на журналістку львівської газети під час виконання службових обов'язкiв.

***
Секта А. Догнала вражає своєю дикістю та агресивністю, воює з ієрархією Католицької Церкви, зі ЗМІ, що пишуть проти неї правду, з усіма, хто не погоджується з догналівськими самосвятами та їхніми різними блудами. Вже не один гучний конфлікт трапився за її посередництвом. Цей культ досить ворожий, антиекуменічний, такий, що не визнає інші конфесії і завше розпалює національну та міжконфесійну боротьбу. Догналізм від самих початків оснований відвертій брехні і часто його основною зброєю є наклеп, шахрайство та напівправда. Також у новому культі практикують гіпноз, кабалу, зомбування та різні окультні практики, шкідливі для християнських душ.

Державним керівникам треба його якомога швидше заборонити, а не толерувати це явне деструктивне зло, що навіть несе в собі для українців навіть загрозу релігійного тероризму. Між іншим, уже були вбивства на догналівській основі, а також адепти деструктивного догналізму нападали на мирних людей

Догналівці не є жодні греко-католики, бо є тепер поза Католицькою Церквою. Захопили вже вони монастир УГКЦ у с. Пробіжна, що на Тернопільщині, монастир св. пророка Іллі у смт. Брюховичі, костел у с. Підгірці і ще намагаються, як бачимо, захоплювати й надалі чуже церковне майно злочинними методами.

Також відомо, що відповідно до суду гуру ненависницької секти, «патріарх» Догнал, громадянин Чехiї, перебуває на територiї України незаконно, не маючи на те жодних правових пiдстав, чим грубо порушує закони нашої держави.

Секта Догнала − секта лукавого. Її плоди цілком антихристиянські!


За матеріалами інтернет-видань

пʼятниця, 13 липня 2012 р.

Догналіти побили журналістку


Перебранi на монашок члени "секти Догнала" побили журналiстку газети "Експрес" Свiтлану Мартинець. Інцидент трапився 6 липня близько 18 годин 30 хвилин у Жовкві, що на Львівщині.

Напередодні у редакцію наійшла інформація, що у цьому місті на вулицi Роксолани, якiсь люди, одягненi, як монахи, утримують в заручниках старенького священника Михайла Осідача. Люди, що телефонували, слiзно благали допомогти отцю. Журналістка з’ясувала, що у Жовкві дійсно мешкає такий священик. Коли вона приїхала за адресою, з будинку отця Михайла вийшли двоє в одязі монахинь. Згодом з хати вибігла ще одна жінка в чорному і накинулася на журналiстку Свiтлану Мартинець та стала завдавати їй удари - у голову, у тулуб. Їй допомагали спiльницi.

"Я відчула сильний тупий бiль у правому боцi й головi. Я не знаю, чим мене вдарили, - все дiялося дуже швидко. Пiдозрюю, що це був удар ланцюгом. Я намагалася руками захистити обличчя - били всi. Вони завдавали удари в голову, груди, заломлювали менi руки.

Я бачила монашу одежу, i менi в головi не вкладалося, що цю одежу так безчестять. Я виросла у побожнiй родинi й не могла зрозумiти: як таке може бути? Iз поведiнки цих жiнок з акцентом було видно, що роблять вони це не вперше - били вмiло. Мiй колега намагався захистити мене вiд ударiв, я крикнула: "Викликай мiлiцiю!" - згадує Свiтлана Мартинець, яка тепер вимушена лiкуватись пiсля iнциденту.

Почувши, що викликають мiлiцiю, нападницi у чорному припинили побиття журналiстки, заштовхнули у дверi будинку священика i хряснули дверима.

Як інформує «Експрес», у Світлани медики виявили забiй грудної клiтини справа, струс головного мозку, забiй тiм'яно-скроневої ділянки. Правоохоронці, які приїхали на місце пригоди, упродовж чотирьох годин намагалися вмовити людей усерединi будинку вiдчинити дверi та пред'явити документи. Проте нападники вiдмовлялися виконати вимоги представникiв мiлiцiї. Усю нiч навпроти будинку стояв патруль мiлiцiї. Зранку до будинку в супроводi працiвникiв прийшов начальник райвiддiлу - Ярослав Ващишин. Втiм, i його, як зазначає «Експрес», спiткала невдача. У будинок їх знову не пустили, а особи нападниць на журналiстку встановити не вдалося.

http://risu.org.ua

понеділок, 9 липня 2012 р.

Антонін Догнал − лідер секти догналівців, клону УГКЦ


Антонін Догнал (колишнє монаше ім’я Ілля) − самопроголошений архиєпископ, патріарх самопроголошеного Візантійського Католицького Патріархату. Догналівський культ – один із проектів КГБ, клон УГКЦ і, певною мірою, ЧСВВ. Декотрі адепти догналізму вважають Догнала втіленням старозавітного пророка Іллі, хоч він займається таємно окультизмом і поширює різні єретичні вчення.

Між іншим, раніше в Чеській Республіці було прийнято так званий «Закон про люстрацію» (4 жовтня 1991), котрий ухвалив місцевий парламент. Через те стали прилюдними різні потаємні списки, які діяли в комуністичні часи. Виявилося, отже, що Антонін Догнал був агентом російських і чехословацьких спецслужб на прізвисько «Тонек». Номерний знак справи − 23064. Діяв він як довірена особа (Důvěrník). STB=чеське КГБ. Дані Тонека можна переглянути на сайті
http://www.cibulka.com

Народжений: 1946 р., Глук, Чеська Республіка.

Священичі свячення: 1972 р., Чеська Республіка.

Будучи спершу римо-католицьким священиком, Антонін Догнал поводився неординарно: забороняв тяжко хворим вживати ліки, не виконував свого пастирського служіння…

Вступ до Чину св. Василія Великого, зміна обряду: 1991 р., Варшава.

Перебуваючи у василіянському новіціяті Антонін (Ілля) Догнал зробив спробу обманути римо-католицького оломоуцького єпископа Яна Граубнера, звертаючись до нього нібито від імені василіянського провінціала.

Отримав дивом докторат з теології у Карловому Університеті, Прага і навіть був викладачем догматики (Пряшів, Словаччина).

У 2003 році спробував разом з ще двома ченцями-василіянами створити власну структуру в Чехії. Не отримавши підтримки від католицьких структур, Антонін Догнал звернувся за допомогою до протестантської деномінації — Чехословацької Гуситської церкви, серйозно нехтуючи канонічними приписами Католицької Церкви, до якої в той момент він ще належав.

Після скасування Чеської делегатури ЧСВВ А. Догнал разом з іншими своїми побратимами-псевдохаризматиками опинився у Підгорецькому Свято-Благовіщенському монастирі оо. Василіян, де проводив реколекції для різних груп, готуючи помалу розкол і критикуючи керівництво УГКЦ та інші церковні інституції.

Часом теж поводився неадекватно. За розповідями очевидців, одного разу Догнал, наче біснуватий, дико кричачи увірвався до монастирської кухні в одній лише спідній білизні, чим тоді досить налякав через свою психічну неврівноваженість кухарку. Після того «браття по вірі» забрали його в невідомому напрямку майже на місяць часу, пояснюючи, що о. Ілля захворів…

На початку 2005 року був виключений з Василіянського Чину за поважні провини проти монаших і церковних законів, зокрема постійний непослух власним Настоятелям.
3 березня 2008 року разом з іншими трьома особами проголосив себе таємно висвяченим єпископом. Його єпископські свячення не є зафіксовані в офіційних довідниках Католицької Церкви. Цим самим порушено Партикулярне право УГКЦ і ККСЦ. Також сам А. Догнал не надав жодних доказів, що проголошені ним і його співучасниками свячення взагалі мали місце.

У 2008 році законною владою УГКЦ покараний карою великої екскомуніки (відлученням від Церкви) за незаконне присвоєння уряду та незаконне виконування служіння (порушення кан. 1462 ККСЦ); розпалювання бунту та ненависті проти місцевого ієрарха Владики Михаїла (Колтуна) і Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Любомира (Гузара) та підбурювання підлеглих до непослуху щодо них (порушення кан. 1447 § 1 ККСЦ); нанесення кривди та важкої шкоди добрій славі вищезгаданих осіб та інших ієрархів УГКЦ через наклепи (порушення кан. 1452 ККСЦ).

7 жовтня 2008 року Найвищий Трибунал Католицької Церкви, Апостольська Сигнатура залишила вирок Колегіального трибуналу Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ у силі, підтвердивши тим самим правосильність накладеної на них екскомуніки, тобто відлучення від Церкви.

11 серпня 2009 року разом з іншими особами заснував Українську правовірну греко-католицьку церкву, кабалістичний (антикатолицький) культ у суті.

5 квітня 2011 року Синод єпископів Української правовірної греко-католицької церкви оголосив про заснування «Візантійського Католицького Патріархату» та обрання Іллі Догнала першим патріархом цієї новоствореної структури.

1 травня 2011 року проголосив «відлучення від Церкви Римських Пап» Івана Павла II (посмертно) і Бенедикта XVI, оголосив, що папський престол з цього моменту вакантний, а також закликав всіх католицьких священиків перестати згадувати в Літургії ім'я Бенедикта XVI і місцевого єпископа, стверджуючи по-сектантськи, що в протилежному випадку Літургія буде недійсною.

19 липня 2011 року, пізно ввечері, стався інцидент біля приміщення колишньої каплиці отців редемптористів на вул. Плуговій, 6 у Львові. Громадянин Чехії і лідер нелегальної релігійної групи Антонін Догнал вдарив у голову місцеву мешканку, в результаті чого вона отримала струс мозку і забій щелепи. Після цього він був затриманий працівниками міліції. При цьому він чинив опір, і лише за допомогою спецпідрозділу «Беркут» його було посаджено в машину міліції. Оскільки Антонін Догнал поводився дуже агресивно, його спробували завезти у райвідділ міліції, щоби встановити його особу і взяти пояснення. Проте колишні монахині стали на його захист. Сам він також чинив спротив, і лише за допомогою бійців «Беркуту» його було посаджено в автомобіль міліції і затримано у Шевченківському райвідділі міліції м. Львова.
20 липня 2011 року відбулось слухання справи за фактом чинення опору працівникам міліції при затриманні та нанесення тілесних ушкоджень громадянці Г. громадянином Чехії Антоніном Догналом.

Суд визнав Догнала винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дрібне хуліганство). І присудив йому мінімальне передбачене цією статтею покарання у розмірі трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 51 гривню. Судове слухання справи тривало декілька годин і завершилося після 21.00. Було заслухано свідків з обох сторін. Прихильники Догнала обіцяли опонентам, що вони «горітимуть в пеклі». Антоніну Догналу загрожує депортація з України.

29 березня 2012 року Конгрегація віровчення оприлюднила «Декларацію про канонічний статус самозваних підгорецьких греко-католицьких єпископів», у якій стверджено, що Апостольський Престол «не визнає дійсності їхніх єпископських свячень та всіх свячень, ними уділених, чи які будуть уділені». Також пригадується про те, що канонічним статусом Догнала, Гітюка, Шпіржіка та Обергаузера є екскомуніка, тобто виключення з церковного сопричастя. Крім того, звернено увагу на те, що «вживання назви католицька групами, які не визнані авторитетною церковною владою, згідно з каноном 19 Кодексу Канонів Східних Церков, є незаконним». Конгрегація перестерігає вірних про обов'язок не приєднуватися до вищезазначеної групи і закликає молитися за їх розкаяння.

Абсурдна секта лжепророка А. Догнала "УПГКЦ", котра краде людські душі, є найбільш агресивною та скандальною на території України ї її не визнає жодна традиційна християнська конфесія.

Підготовлено на основі Вікіпедії.

неділя, 8 липня 2012 р.

"Секта Догнала приречена на маргінальне існування"


Андрій Юраш, релігієзнавець


– Двадцять дев'ятого березня у Ватикані Конгрегація у справах віровчення оприлюднила заяву, за якою не визнає дійсності єпископських свячень секти Догнала. Чи могла, на вашу думку, бути іншою реакція Ватикану на діяльність секти?

– Однозначно, ні. Тому що у всіх своїх брошурах про віровчення сектанти висловлювались дуже категорично щодо ієрархічної структури греко-католицької, католицької церкви та Ватикану, тим самим ледь не відлучаючи від Церкви увесь єпископат католицької церкви. Характер віровчення цієї групи апріорі був націлений на те, щоб виокремити себе за межі офіційної католицької церкви. У поведінці, діях та ідеях, які активно пропагувалися прихильниками цієї групи, вони навіть не намагалися шукати якогось компромісу. Вони брали за основу кілька ідей, їх розвивали і абсолютно не турбувалися про те, що ці ідеї перебувають в абсолютному протиріччі з ідеями Ватикану.

– Що очікує секту в майбутньому? Чи отримають сектанти підтримку людей?

– Будь-яка секта розвивається двома шляхами: перший – вона консервується, з кожним роком стає все менше прихильників групи, і вона повністю зникає, або ж перетворюється у замкнуту локальну спільноту; другий варіант – спільнота переростає у потужний релігійний рух. В умовах сучасної України секта Догнала не має шансу на другий варіант розвитку і не зможе отримувати все більше і більше прихильників. Ця група, як і в будь-якому ліберальному суспільстві, вільно існуватиме в рамках своєї світоглядно-ідеологічної релігійної системи в постійному конфлікті з греко-католицькою і католицькою церквою. Зрозуміло, що вони шукатимуть нових адептів для своєї спільноти. Проте громадська думка, яка вже сформувалась щодо діяльності секти, не сприятиме поширенню популярності групи та залученню нових прихильників секти.

– Чи спостерігається наразі в Україні поява нових релігійних сект такого типу?

– Такі спільноти існують завжди. Свідомість будь-яких релігійних лідерів – це унікальна система поглядів, навчальна традиція, практика та культура. Відповідно, у зв'язку з цим, виникають рухи, які опираються на ідеї свого лідера. До прикладу, рух Йосафата Калачева, до сих пір існують прихильники руху т.зв. "традиціоналістів", а ще "лаврентіївці", прихильники патріарха Мойсея та інші. У протестантизмі такі рухи – це взагалі природній процес, де кожен проповідник може започаткувати свою громаду. Так що в цьому, з точки зору теорії та історії релігії, немає нічого виняткового. Секта Догнала – це чергова спроба харизматичних лідерів аплікувати до українського середовища свою систему цінностей та ідеологію. І як більшість течій такого типу, вона приречена на маргінальність та периферійне існування.

Розмовляла Галина Чоп

http://pohlyad.com

середа, 4 липня 2012 р.

Відповіді на закиди догналівців щодо «єресей Гузара»


(На основі інтерв’ю з Антуаном Аржаковським, книгою «Бесіди з блаженнішим Л.Гузаром. До постконфесійного християнства» та розмовою на радіо «Воскресіння»)

1.Закид: Кардинал Любомир Гузар ставить під сумнів Христове Божество.

Відповідь: Догналівська брехня! Чи хтось таке чув від блаженнішого на проповіді десь у церкві? Не по-християнськи так звинувачувати старшу людину, маніпулюючи вирваними з контексту цитатами. Кардинал ніколи не заперечував божества Христа чи Його спасительної місії у світі.

Ісус (Слово Боже) є Боголюдиною. Тому нема жодної єресі у словах Блаженнішого, якщо він теж звертає увагу в усній розмові і на людський аспект Божого Сина, народженого від Богоматері, аж ніяк не заперечуючи Його божественності. «Той факт, що Бог вибрав конкретну жінку, через яку, так би мовити, Він прийшов у світ як людина, у людський спосіб, будучи народженим від жінки, − цей факт має бути предметом нашої віри. Він не з’явився, а воплотився і став дитям. Звичайно, Він не є плодом звичайного співжиття чоловіка і жінки. Він приходить через втручання Святого Духа», − твердить колишній Глава УГКЦ.

Якщо «правовірні кабалісти» щось мають проти свого ближнього, то хай би краще наважилися сказати це сміливо в очі, як навчав Христос (пор. Мт 18, 15). Лити поза очі різний бруд – диявольська робота.

Це не є приводом для створення кабалістичної секти «УПГКЦ» під краденою назвою.


2.Закид: Кард. Л. Гузар ставить під сумнів Дівицтво Пресвятої Богородиці.

Відповідь: Догналівська брехня! Навіщо знову підмінювати хитро поняття? «Бог вибрав жінку для того, щоб вона стала Його Матір’ю на землі, тобто для Його Сина, Який воплочується, Який досконало приймає людську природу», − висловлюється Блаженніший Любомир. Звертаючись до індійських «Упанішад», зокрема до образу Шаконталії, він тільки має на увазі загальне людське (обмежене) уявлення про ідеал матері, жінки, таку досконалість, яка є, швидше, слабим відблиском високої досконалості Діви Марії.

Це не є приводом для створення кабалістичної секти «УПГКЦ» під краденою назвою.

3. Закид: Кард. Л. Гузар ставить під сумнів вічність пекла.

Відповідь: Догналівська брехня! Якісь приватні думки Блаженнішого ще не можуть бути до кінця церковним навчанням. Кожен має право на свою думку. Не одному християнинові часом важко поєднати безмірну любов Бога чи милосердя з вічними пекельними муками, але вчення Христа, Його Вселенської Церкви чітке – пекло з нечистими духами існує. В жодній проповіді чи якійсь праці Любомира Гузара на загал відсутність пекла не звучала. «Існує інше пояснення: що Бог нікого не посилає в пекло. Лише ті, хто відкидає Бога, туди потрапляють», − говорить Блаженніший. Все правильно: вільна у своєму виборі людина сама добровільно обирає бути вічно з Господом чи не бути. Згідно зі словами Л. Гузара, для нього найважчим ученням Церкви є якраз учення про вічне покарання… Певна рація тут, отже, є. Це Божа також таємниця, що найперше вимагає віри, а не втручання розуму.

Це не є приводом для створення кабалістичної секти «УПГКЦ» під краденою назвою.

4. Закид: Кард. Л. Гузар пропагує окультизм і синкретизм.

Відповідь: Догналівська брехня! Знаючи особисто Блаженнішого, можна спостерегти, що він заглиблений найперше у християнську духовність, а не якусь окультну, що не від Св. Духа. Коли він веде мову про так звані довколишні енергії, то не говорить про них як про духовні (їх не виміриш), ототожнюючи їх з демонами. Різні тут речі!

У богослов’ї під енергіями теж розуміють діяння Господа. Для прикладу, св. Григорій Палама (ісихаст) описує: «Будь-яка сутність пізнається у своєму прояві, у своїх енергіях. Енергії є властивості, рухи єства, проявлені зовні. Бог перебуває всією Повнотою Свого Божества в цьому світі в якості Своїх енергій. Сам світ створений саме творчим волінням, тобто він створений цими енергіями».

Послідовники культу Догнала вже вкотре підмінюють поняття: скрита (природна) енергія дана Творцем різним природним стихіям, фізичним чи психофізичним явищам аж ніяк не дорівнює дії пекельних духів і є дещо іншою від магізму. «Навколо нас існують різні енергії… Я вірю, що існують певні енергії, які можуть бути навіть виміряні. Вони реальні» (Блаженніший Любомир). Це твердження не є синкретичним чи небезпечним для віри християнина, адже є так само сферою науки.

Це не є приводом для створення кабалістичної секти «УПГКЦ» під краденою назвою.

5. Закид: Кард. Л. Гузар віщує маятником.

Відповідь: Догналівська брехня! Блаженніший не віщує відповідно до книги, тобто не займається пророкуванням стосовно майбутнього, бо не має дару віщуванням. Для чого вводити людей в оману? Властивості маятника ще досліджуються. Вони теж мають і наукове підґрунтя (поза окультної дійсністю). Джерело дії маятника (йдеться лиш про хвилю, за словами Гузара) є не раз і під великим знаком питання. Любомир Гузар не має найменшого наміру користуватися маятником як приладом для контакту з нечистою силою, не займається спіритизмом, подібно до медіумів-чаклунів, які також цим можуть займатися магічно. Якщо нема такого наміру (є певне навіть незнання), то й нема гріха і причини звинувачувати тут в якомусь окультизмі.

Останні роки Блаженніший майже не бачить, тож, безперечно, не може таким займатися і взагалі не знаємо, скільки він його використовував і як точно. Тому пора б уже перестати догналівцям писати лицемірно свої надумані звинувачення щодо користування маятником у теперішньому часі, тим паче, що вони самі займаються активно окультними практиками: використовують гіпноз, кабалу, гадають на вервиці, Біблії, жеребі тощо.

Це не є приводом для створення кабалістичної секти «УПГКЦ» під краденою назвою.

6. Закид: Кард. Л. Гузар схвалює гомосексуалізм і релятивізм в області віри і моралі.

Відповідь: Догналівська брехня! Блаженніший узагалі не дає прямого благословення на гріх гомосексуального співжиття, тільки констатує сумну дійсність, що нас може оточувати. Варто зазначити, що переклад слів Блаженнішого з французької мови стосовно гомосексуалізму досить спотворений. Це зроблено або свідомо, або з не цілком доброго знання мови. Шкода, що догналівці в лицемірній боротьбі за «чистоту віри» вчепилися тільки за переклад, а не оригінал. Даючи відповідь про гомосексуальні пари, Любомир Гузар сказав ось це (французькою):

«Dieu a créé l'homme et la femme de telle façon que leur amour puisse donner un enfant. Les homosexuels ne peuvent accomplir cela, leur amour restera toujours stérile. S'ils insistent pour vivre ensemble, soit. Mais ils ne peuvent pas prétendre au marriage».

В дослівному перекладі по-українськи маємо наступне: «Бог створив чоловіка і жінку таким чином, що їхня любов може подарувати дитину. Гомосексуалісти не можуть цього здійснити, їхня любов завжди залишатиметься неплідною. Якщо вони наполягають, щоб жити разом, нехай. Однак вони не можуть претендувати на подружжя». Де ж тут схвалення гомосексуального явища як такого (релятивізм) проти офіційного вчення Католицької Церкви? Більше констатація відомого факту.

Це не є приводом для створення кабалістичної секти «УПГКЦ» під краденою назвою.

7. Закид: Кард. Л. Гузар ставить під сумнів примат і непомильність Папи.

Відповідь: Догналівська брехня! Чи це він, наприклад, проголошував колись на Синодах УГКЦ? Блаженніший, як відомо, наголошує в контексті ясно: «Я абсолютно не заперечую першість Петра. Його специфічне служіння полягає у підтримці його братів, щоб тримати їх у єдності». Далі Любомир Гузар також пише, що «Бог дав йому, через особливість його служіння, дар непомильності. І це є дуже важливим для Церкви, бо Церква є непомильною». Ці твердження з інтерв’ю не заперечують сутності примату чи безпомильності Папи Римського і не ставлять цього під сумнів, як би не заявляли брехливо адепти секти Тонека-Догнала.

Це не є приводом для створення кабалістичної секти «УПГКЦ» під краденою назвою.

8. Закид: Кард. Л. Гузар пропагує реінкарнацію.

Відповідь: Догналівська брехня! У розмові на радіо «Воскресіння» Блаженніший Любомир узагалі не схвалив реінкарнації з релігійної площини. Ось що він відповів на питання про неї журналістові: «Ми не признаємо цього. Раз людина народилась, має, так сказати, одну пробу − це кінець». За словами Л. Гузара, це є певне викривлення. Все інше є черговим наклепом «правовірних» кабалістів, нездоровим домислом на дорозі схизми.

Це не є приводом для створення кабалістичної секти «УПГКЦ» під краденою назвою.

вівторок, 26 червня 2012 р.

Про Підгірці


Збуваються в Україні християнські мрії -
Об'явилися в Підгірцях аж штири месії.
Прокладаймо шляхи давні Нового Завіту -
Несім дари і поклони спасителям світу!

Джерело: http://brakonerstva.ru

понеділок, 25 червня 2012 р.

Лицемірство догналівських "монашок"

Кілька останніх років так званих "сестер-монахинь контемплятивного монастиря св. Пророка Іллі", що у Львові-Брюховичах, можна більше побачити не в їхньому "контемплятивному" монастирі, а саме на різних акціях протесту, зокрема у великих містах України: проти гомосексуалістів, ювенальної юстиції, за визнання самозваної "УПГКЦ" і т.д.

Варто згадати, що у згаданій обителі вони тепер перебувають цілком незаконно, адже зреклися Католицької Церкви й віри і весь час проти неї воюють разом зі своїми покровителями-лжепророками на чолі з неадекватним Тонеком-Догналом. Існує навіть спеціальний декрет про видалення з ЧСВВ цих скандальних "сестер".

Для чого обманювати народ і робити пародію з контемплятивного чернечого життя? Люди ж усе добре бачать.

Якщо монастир дійсно контемплятивного (закритого) типу, а не місійного, то треба у ньому весь час перебувати, як це було раніше перед відступництвом, спокійно молитися, постійно адорувати Христа в Євхаристії тощо. Така тривала практика Церкви, монашества.

На жаль, ці псевдомонахині одне говорять, інше роблять, відійшовши далеко від своєї харизми та ідеї Митрополита Андрея Шептицького. І не соромляться у злі...

пʼятниця, 22 червня 2012 р.

Ще один коментар про "правовірних" сектантів


Угруповання Догнала називає себе "УПГКЦ", тобто "правовірна УГКЦ". Цікаво, що мусульмани називають себе "правовірними", а християн - "невірними". Файли своїх сайтів догналісти позначають латиницею, як "uogсc", де буква "o" - "orthodox" означає "православна". Їхнє вухо не вчуває різниці між правовірними і православними. Між тим, греко-католики і "правовірні греко-католики" така сама нісенітниця, як, скажімо, націоналісти і "автономні націоналісти" чи "інтегральні націоналісти", або ще якісь. Все від того, що у людей в голові нема ладу.

Греко-католик

http://www.galinfo.com.ua

четвер, 21 червня 2012 р.

"Чорне братство"...


У "Бiлого братства", яким керувала Марiя Цвiгун (так звана Марiя Девi Христос) i в "Чорного братства", яким керує Догнал, є ще одна спiльна риса - високi покровителiв, незрозумiлi джерела величезних коштiв та сильнодiйнi гiпнотичнi технiки, якi використовуються у заманюваннi нових членiв у секту.

(Цитата з газети Експрес від 19.06.2012 "Секта, що забирає дітей")

понеділок, 18 червня 2012 р.

Редакцію газети "Експрес" захопили сектанти (доповнено)


Понад три десятки членів незареєстрованої "секти Догнала" із незрозумілими вимогами захопили декілька приміщень редакції газети "Експрес" і утримували їх впродовж більш як двох годин. Екзальтовані люди поводили себе вкрай агресивно і неадекватно. На вимогу охорони звільнити приміщення редакції і розблокувати роботу журналістів не реагували.

Щоб нейтралізувати конфлікт, журналісти викликали міліцію. Відразу після цього нападники швидко залишили редакцію. Зараз на місці події працюють слідчі міліції. Вони здійснюють документальне оформлення свідчень журналістів, встановлюють за фотографіями учасників захоплення редакції.

Юристи газети "Експрес" у ці хвилини готують офіційне звернення на адресу міністра внутрішніх справ з вимогою належно відреагувати на безпрецедентний факт втручання у діяльність газети та вжити упереджувальних заходів, що унеможливлять схожі ситуації у майбутньому.

До речі, залишаючи редакцію, сектанти Догнала погрожували, що у понеділок знову захоплять редакцію -- "але вже з підмогою".

http://www.expres.ua

Секта, що викрадає дітей


Широкомасштабна діяльність незрозумілої містичної секти викликає у людей страх і занепокоєння

...Вони називають себе християнами, але моляться до ікони, на якій зображене якесь вогняне чудовисько, що пожирає людину. У християн таких ікон немає.

Одяг у членів цієї секти дуже схожий на одяг священиків та монахинь Греко-Католи­цької Церкви, але вони – не греко-католики. Греко-Католицька Цер­ква навіть оприлюднила спеціаль­ний документ з цього приводу.

У Центральній Україні вони на­зивають себе православними, але і це – неправда.

Деякі їхні осередки відправляють свої загадкові служби у закинутих християнських церквах, але вони – не Церква. Бо не знайдете згадки про них у жодному офіційному реєстрі церков чи релігійних ор­ганізацій.

Але вони є. Вони діють. І мото­рошні чутки про те, як вони це роб­лять, заполонили міста і села.

То якому Богу вони моляться? Яка їхня мета? Що це за люди?

Це – секта Догнала, яку вже на­рекли «Чорним братством» – на противагу «Білому братству», що на зорі української незалежності шви­дко стало розростатися за допомо­гою гіпнозу та наркотиків.

У «Білого братства», яким керу­вала Марія Цвігун (так звана Марія Деві Христос) і в «Чорного братст­ва», яким керує Догнал, є ще дещо спільне – високі покровителі, не­зрозумілі джерела величезних кош­тів та сильнодійні гіпнотичні тех­ніки, які використовуються у зама­нюванні нових членів у секту. ...Днями до мене зайшла жінка. Страшенно втомлена. У відчаї від безсилля пані Ганна розповіла мені свою історію. Троє (!!!) її дітей – у секті Догнала. Це сім’я відомого на всю країну митця.

«Я прорвалася у їхній сектантсь­кий дім якраз в той момент, коли вони робили так звану посвяту моєї дитини. Я від жаху кричала: «Що ви робите з моєю дитиною?!» Але мені силою затулили рота й заламали руки...

Ось перегляньте відео. Потім мені забороняли наодинці залишатися з донькою, взагалі не давали з нею ба­читись. Завжди обманювали, що її в тому «монастирі» зараз немає, то вона кудись поїхала, то кудись пішла. Зараз я з рідною дитиною не знахо­джу спільної мови. Вона вперто тве­рдить, що я належу до сатанинської церкви і мені треба прийняти її віру, щоби спастися. А я ж вірна Греко-Католицької Церкви».

«Донька стала страшенно аг­ресивною, вона живе там, у се­ктантському будинку. Двоє інших моїх дітей, які вже теж є членами секти, але ще живуть зі мною, постійно вдома влаш­товують істерики. Я благала зверхників «догналівців» зали­шити моїх дітей у спокої. А мене відправляють молитися, ка­жуть, що в мені говорить сата­на. Але хай знають, я не здам­ся, вони мене не зламають. Я буду боротися за дітей до остан­нього подиху».

Жінка ридала, і я не знала, якїї заспокоїти, не знала, бо вже чула схожі історії дещо раніше. Зокрема, про біду, яка прийш­ла в родину молодого дипломо­ваного стоматолога Галини Романчукевич з містечка Перегінське, що на Івано-Франківщині. Родичі взяли штур­мом той сектантський буди­нок, бо саме там жила закри­тою від світу їхня донька.

Були і лемент, і погрози, і прокляття. Нерви не кожного можуть це витримати. Та сек­тантську полонянку було виз­волено. Удома жертва пробула рівно добу. Вона поборола батьків зброєю своїх настав­ників – страхом! Галина відмо­вилась їсти. Другого дня рідні самі відвезли доньку в місце, яке ненавиділи всім єством.

Я чула також історію вчо­рашньої сумлінної студентки Українського католицького університету Наталі Зеневич, яка сьогодні опинилась у секті Догнала.

І ось тоді я вирішила, що мушу будь-що потрапити в той сектантський будинок, який вони віроломно назвали «мо­настирем».



А ЧОМУ Б ЇМ НЕ ЖИТИ В ІМ’Я ГОСПОДА?

...Я зайшла сюди як родичка однієї з дівчат, тітка, що при­їхала з-за кордону.

Їх тут багато. Молоді дівчатка в чорних сутанах пурхали кори­дорами. Готувались до вечірніх співів. «Ми вас запрошуємо на ре колекції», – каже одна з них, на ймення сестра Володимира. «І родину беріть зі собою, – додає інша. – Заходьте в кап­лицю».

Я стояла в порозі перед від­чиненими дверима і навпроти того, що зветься престолом. З одного боку на стіні образ Божої Матері, а з іншого – пе­кельний вогонь, за яким про­стежуються блискавки бога во­гню Перуна. Голова якоїсь незрозумілої істоти. Бр-бр. Ста­ло лячно. Немов мурашки пробігли по спині. Водночас звучав тоненький дівочий спів, який благав Ісуса берегти їх­нього «патріарха Догнала».

«А хто висвятив Іллю на патріарха? Який синод?» – пи­таю монахинь. «Наш синод, – чи не хором стверджують мені дівчата. – І нічийого визнан­ня нам не треба. Ми правдиві. Всі інші від сатани». А далі злива бруду на православних, греко-католиків, на всіх, кого, як я зрозуміла, так ненавидять ці сектанти.

У канонах дівчата плутають­ся. Та так сильно, що кажуть, що їх патріарха висвятив... Папа Римський. А потім зби­ваються й твердять, що папа осквернений...

«А ви поговоріть ось з цією людиною. Вам усе пояснять», – врешті говорять ці жінки.

Ця людина – чоловік, який називає себе «єпископом Васи­лем», за його твердженням, він тут сьогодні головний.

«А що це за віра у вас? Що за церква?» — засипаємо питан­нями спантеличеного отця, пишність форм якого свідчить, що чоловік не постить. Він розпрямляє плечі і коротко нам сповіщає, що Церква їх вселенська і невдовзі буде по всьому світу. І в Польщі, і в Німеччині. Але назви не каже. Його одіж практично схожа на одіж греко-католицьких свяще­ників.

Мені дуже хотілося почути Догнала, але його не було. Ка­жуть, він рідко виходить на люди. І його супроводжує кре­мезна охорона.

Ввечері я знайшла в інтернеті одну з його проповідей. Натра­пила спершу на «Я зроблю вас рибалками людей». Що це? Мені не почулося? Впевнений, але з акцентом чоловічий тенор повелівав: «І ми ради Ісуса має­мо втратити своє життя! Від­ректися від почуттів і думок». Через кілька хвилин знову: «То є те, за що б ви хотіли втратити своє життя ради Христа. Те, за що б мали скласти самовідречення».

Ці слова повторювались як мантри. Як наказ. Я згадала історію однієї з дівчат. Коли ба­тьки сказали, що ніколи не да­дуть їй дозволу стати членом се­кти, вона відповіла, що тоді ви­кинеться з дев’ятого поверху. Так би мовити, заради Христа. Батьки не витримали.



«ЧОЛОВІК ІЗ 40 ЗВІДТИ МЕНІ ВДАЛОСЯ ВИТЯГТИ»

Що ж це за люди? Чому вони мають одяг, схожий на той, який носять священики традиційних Церков? Як стверджує отець Вільчинський, коріння догналізму можна шукати або в темних коридорах спецслужб, або в темних коридорах невідкупленої людської свідомості. А порівнюючи догналізм з іншими релігіями, досить лег­ко зрозуміти: вони – не хрис­тияни, не юдеї, не ісламісти, не індуїсти, буддисти чи при­хильники конфуціанства.

Проте адепти цієї секти, як і більшості інших, стверджу­ють, що традиційні Церкви відійшли від проповідуваної Христом віри, а вони, мовляв, до неї навертають людей. Це чи не найголовніший постулат усіх сект.

«Я вивчав їхні практики, – розповідає отець Орест Віль­чинський. – Їхня так звана молитва здійснюється за прин­ципом західних сект. Ті, що моляться, зводять руки вгору і так протягом кілька хвилин волають: «Ісусе, Ісусе, Ісусе!» А далі на кшталт «зроби те і те».

Спробуйте десять хвилин постояти із закинутою догори головою, із вигуками, що екзальтують натовп. Таке витер­пить тільки людина зі сильни­ми нервами. А вони це звуть «Бойовою молитвою». Я про­тягом кількох місяців ходив у цю секту. Чоловік із 40 звідти мені вдалося витягти перш ніж вони закрили мені туди шлях. Зате почали мстити. Прокли­нали мене, переконували, на­силали хвороби. Я дотепер не можу спокійно взяти телефон­ної слухавки. Бо для цієї секти я ворог номер один.

Досконало вивчивши все зсередини, можу стверджувати: «догналівці» послуговуються окультними кабалістичними знаками».



«ЧОРНЕ БРАТСТВО»

Звідки ж з’явились в Україні ці люди? Кажуть, що секту за­початкували декілька інозем­ців, які переконували усіх, що «несуть нову віру». Міцну та правдиву. Навіть було так, що Догнал та його брати Обергаузери намагались стати керів­никами однієї з відомих тра­диційних Церков. А коли цей план зазнав невдачі, то вирі­шили створити... свою Церкву. А щоб простіше було вводити в оману людей, вирішили на­звати її за аналогією з якоюсь існуючою. Так з’явилась назва «правовірна Греко-Католиць­ка Церква». Звісно, тільки, як то кажуть, для широкого вжит­ку. Бо такої Церкви насправді не існує. І не існувало ніколи.

А в центральній Україні ця група вже готується створити «правовірну українську Пра­вославну Церкву». Навіщо? Лише Богу відомо.

Отже, іноземні громадяни провадять на нашій землі якусь загадкову діяльність. Але їх чомусь ніхто за це не карає, не депортує. Чому?

Найцікавіше те, що хоч ніде не зареєстрована, та секта До­гнала користується приміщен­нями старих православних і католицьких храмів. Як це їй вдається, пояснити не може ніхто. Ось, наприклад, у селі Підгірці. У серпні 2011 року був укладений договір оренди між греко-католицькою гро­мадою та обласним управлін­ням культурної спадщини. Де-юре костелом мали б користу­ватися греко-католики, де-фа­кто – кожної неділі тут відбу­ваються містичні зібрання се­ктантів. Так і в декількох ін­ших областях.

...Прості люди заплуталися. Вони не можуть зрозуміти, чому діти, що начебто ходять до церкви, опиняються в секті, яка не має жодного права діяти в Україні. Чому не реагують на це державні органи? Чому мовчить Служба безпеки Укра­їни, адже відомо, що керівники секти – іноземці?

Усі ці питання поки що без відповіді. Але все це нагадує ситуацію в дев’яностих, коли в Україні з'явилося «Біле брат­ство». Усього за рік воно набу­ло неабиякої популярності і поповнилося десятками тисяч адептів. А потім з’ясувалося, що ідеолог тієї секти Кривоногов володів гіпнозом. А потім було 10 листопада 1993 року. Півсотні сектантів увірвалися до головної святині – Софійського собору в Києві – та вилізли на вівтар. Внизу їх за­хищав живий ланцюг із жінок. На щастя, міліція втрутилась у ситуацію. «Пророк» та 600 найближчих соратників потра­пили не на небеса, а за грати.

Під час судового розгляду, який тривав 2,5 року, стали відомими страшні подробиці діяльності секти. Своїх при­хильників «Біле братство» ве­рбувало з допомогою нарко­тиків та гіпнозу. Людям не до­зволяли спати, майже не дава­ли їсти. Єдине, що так і зали­шилося нез’ясованим, – хто фінансував закордонні поїздки секти, квартири, листівки.

...Так було тоді. Але сьогодні я бачу, що хтось знову хоче повторити експеримент над людьми. Але хто? І навіщо? І чому в цій диявольській грі заручниками знову стають наші?


Ольга Єжижанська.

Газета «Експрес» №64 (6397)

середа, 4 квітня 2012 р.

Оманливі "священики" догналівців


Догналівські сучасні "правовірні отці" ростуть, немов гриби після дощу, всупереч Кодексу Канонів Східних Церков, без тривалого законного навчання в семінарії. Їх можна назвати справедливо самозванцями та еферистами, а їхнє священство -- цілковито "липовим".

"Для тих, що призначаються до священства, студії у вищій семінарії, дотримуючись кан. 345, повинні охоплювати філософські і теологічні курси, які можна проходити або поступово або одночасно ці студії повинні охоплювати принаймні повне шестиріччя так, щоб час, присвячений на філософські предмети, дорівнював повним двом рокам, а час, відведений для теологічних студій – повним чотирьом рокам. Філософсько-теологічні курси мають починатися введенням у Христове таїнство та економію спасіння і закінчуватися показом взаємозв'язку і тісного поєднання всіх предметів з урахуванням порядку чи ієрархії істин католицького вчення" (ККСЦ, Кан.348).

Спитайте при нагоді тих новоспечених "батюшок" з культу Догнала-Тонека, які розносять кабалістичне вчення небезпечної секти, в якій католицькій семінарії вони навчалися, пройшли свою так звану духовно-інтелектуальну формацію. Це, направду, варте уваги!

понеділок, 2 квітня 2012 р.

“Ця секта дуже небезпечна”


Дві українські Церкви об'єдналися у протидії загадковій групі

В Україні поширюється нова секта на кшталт Білого братства. Про це заявляють представники Української Греко-Католицької та Української Римо-Католицької Церков.

Ситуацію визнали настільки серйозною, що на днях Синод єпископів УГКЦ спільно з РКЦ виступив зі спеціальним зверненням.

Що це за секта? Як вона впливає на людей? Про це у розмові з владикою Йосифом Міляном, єпископом-помічником Київської архиєпархії УГКЦ, владикою Маркіяном Трофим'яком, ординарієм Луцької дієцезії РКЦ в Україні та отцем Орестом-Дмитром Вільчинським, священиком.

— Чи має ця секта якусь назву? Як її ідентифікуєте?

о. Орест-Дмитро:


— Цю групу ми називаємо “сектою Догнала”. Вона начебто дотримується наук Яна Гуса і англійського середньовічного єретика Джона Вітліфа, заснована в середині минулого десятиліття в Чехії. У 2008 році семеро догналівців проголосили себе католицькими єпископами. Згодом вони висвятили 10 священиків, а ще 50—60 жінок вирішили стати монахинями.

На відміну від християн традиційних конфесій догналівці моляться у визначених позах з повторами уривків молитви. Це нагадує буддійську йогу. А ще члени секти боготворять Діву Марію. Таким чином “секту Догнала” не варто сприймати як християнську, адже це угруповання порушує догму про Святу Трійцю. “Вірні” секти абсолютно в усьому слухають свого керівника — Іллю Догнала. Це в них як догма. Адепти ж секти поширюють свою науку поміж знайомих. А догналівська так звана бойова молитва, коли члени угруповання підіймають голову та руки вгору та голосно кричать, вводить людей у гіпнотичний транс.

— Чому відразу дві Церкви вирішили спільно звернутися до вірних?

Владика Йосиф:


— Наше звернення має богословський, еклезіальний характер і звучить як пересторога для всіх католиків. Щоб псевдохристиянські чи псевдокатолицькі рухи, до яких належить угруповання Догнала, чи як їх називали колись — “підгорецькі отці”, не згубили наших вірних. Чому ми спільно з РКЦ підготували таке звернення? Бо напади провідників секти стосуються всієї Католицької Церкви. До того ж вважаємо, що угруповання Догнала є тоталітарною сектою на кшталт Білого братства. Ми видали брошуру “Секти та новітні релігійні рухи”, щоби убезпечити наших вірних від проблеми, яка має плачевні наслідки.

Владика Маркіян:

— Впродовж двох тисячоліть, відколи існує наша Церква, було багато спроб її зруйнувати. Ми усвідомлюємо, що псевдорелігійні рухи, всілякі віяння можуть дуже покалічити вірних, якими маємо опікуватися. Тож ми не маємо права мовчати.

о. Орест-Дмитро:

— Догналівський рух дуже небезпечний. “Секта Догнала” користується класичними сектантськими методами. Зокрема, йдеться про звуження інформаційного простору. Членам секти забороняють читати газети, дивитися телевізор, користуватися інтернетом. Усе це проголошується гріхом. Дозволено читати тільки сектантські брошури і відповідно користуватися тільки їхніми сайтами.

Провідники “секти Догнала” вимагають від своїх підопічних розірвати зв'язок зі світом, тобто, десоціалізують їх. Членам угруповання не можна контактувати з тими, хто не належить до секти. І часто стається так, що сім'ї розпадаються, батьки не можуть порозумітися з дітьми, і навпаки. Практично життя в сім'ї, де є прибічники “секти Догнала”, перетворюється на своєрідне пекло.

Зрештою членів секти доводять до стану, що нагадує гіпнотичний транс. І в цей момент вливається “потрібна” інформація. Це є груба маніпуляція людською свідомістю і свободою людської волі.

— Невже справді все так жахливо?

о. Орест-Дмитро:


— Так. Навіть коли людина покидає секту, то їй не уникнути психологічного терору: перестрівання на вулиці, постійних дзвінків, навіть посеред ночі. Дехто змінює телефонні номери, але і це зазвичай не допомагає. Був такий випадок, що молода дівчина, потрапивши у тенета “секти Догнала”, затягнула туди своїх батьків. Та, переживши важкі хвилини, вона покинула групу. І тепер постійно вдома сварки, дорікання. Дівчині завжди кажуть, що вона піде до пекла тощо.

Варто сказати, що нерідкі випадки, коли догналівці відносять провідникам секти останню копійку. І зокрема, трапляється, що доходить до переписування майна. Зрештою, ця секта позбавляє самостійності. Людині потрібно ресоціалізуватися.

— Чи людей, які потрапили під вплив “секти Догнала”, виключають з Церкви?

Владика Маркіян:


— Якщо хтось виступає проти єдності зі Святішим Отцем, то він з власної волі опиняється поза Церквою. Такі люди покарані великою екскомунікою за злочини проти Церкви, проти її науки.

— А чи відомо, що саме керує тими людьми, які йдуть в “секту Догнала”? І чому виникло таке нове угруповання, адже сект багато?

Владика Йосиф:


— Зі слів людей, які були в цій секті, її провідники поводяться як гуру. Мовляв, Догнал є гуру, і що він скаже — те святе. Там немає канонів Церкви. Дуже довірливі люди потрапляють під провід того гуру. Та як каже Христос: “Не кожному духові довіряйте”.

— Чому ця група людей називає себе теж “правовірними греко-католиками”? Чи мають вони на це право?

Владика Маркіян:


— “Cекта Догнала” не має права на слово “католицький”, тому що є поза Католицькою Церквою і проти неї. На жаль, ми не можемо виступати проти реєстрації цього угруповання, адже не маємо таких важелів і можливостей. Та скажу, що діяльність цієї секти — це ненависть, вороже ставлення до інших конфесій і абсолютна релігійна нетерпимість. Якщо ж зареєструвати церкву, яка пропагує ненависть до інших, то буде біда.

Владика Маркіян:

— Як іноземці можуть здійснювати релігійну діяльність в Україні без дозволу ? Це загадка. Бо має бути запрошення від єпископа, від релігійної організації, яку очолює єпископ. Ми пишемо такі запрошення, без того не може бути. Та ще й треба, аби відповідний департамент Мінкультури підтвердив прохання і надіслав його до відповідної консульської установи за кордоном. Без підтвердження відповідного державного органу іноземець не може отримати візи, яка дозволяє займатися релігійною діяльністю. А догналівців ніхто не запрошував. Вони не мають права на пастирську діяльність. Вони — поза законом. І ми очікуємо, що держава нарешті скаже тут своє рішуче слово.


Богданна МАРТИНИК

„Експрес” № 123 (6029) 3 — 11 листопада 2011 року

неділя, 1 квітня 2012 р.

Ватикан: секта Догнала не може використовувати у своїй назві слово "католицька"

Під час прес-конференції з приводу оприлюднення документу Конгрегації доктрини віри щодо групи очільників секти Догнала, канцлер Львівської Архиєпархії УГКЦ о.Сергій Ковальчук розповів про юридичну силу цього документу.



"Щоб зрозуміти рівень цього документу, треба поглянути перше на те, хто видав цей документ. Це є Конгрегація доктрини віри. Коротко з історії - Конгрегація доктрини віри була заснована 1542 року Папою Павлом ІІІ і носила назву Священна Конгрегація Римської Вселенської Інквізиції. Багатьом з історії це відомо. Фактично, Конгрегація доктрини віри є найстаршою Конгрегацією Римської курії, до компетенції якої належить власне нагляд за, так би мовити, православністю Католицької Церкви. Згідно з документом «Pastor Bonus», який є одним із визначальних документів Католицької Церкви, кожна Конгрегація діє від імені Папи, тобто це не просто якась комісія чи якийсь самостійний орган, але кожна Конгрегація, в тому числі і Конгрегація доктрини віри, діє від імені Святішого Отця.

В даному випадку Конгрегація зробила цю заяву, рівень якої є найвищим. Тому що дуже часто в деяких засобах масової інформації, а також в заявах самих представників групи Догнала, не раз можна побачити, що вони в той чи інший спосіб якось намагаються перекладати відповідальність, звинувачуючи різних осіб. Фактично, цією заявою Римський Апостольський Престіл ще раз і ще раз підтвердив свою чітку позицію стосовно цієї групи, цієї секти.

Найперше ж, звичайно, необхідно звернути увагу в заяві Конгрегації на те, що ця група фактично намагається отримати від компетентної української цивільної влади визнання, при цьому використовуючи назву католицька. Саме проти цього чітко виступає Конгрегація, яка вказує, що назву католицька не можна використовувати.

Друга річ, яка є дуже важливою, те, що свячення даних осіб є неправосильними, тобто їх взагалі немає. Для Католицької і Православної Церков особа, яка не має правосильних свячень, зокрема єпископських, звичайно не може називати себе єпископом, тому Конгрегація заявляє, що ці особи не мають єпископських свячень, відповідно не мають апостольської влади. Таким чином усі так звані священичі свячення чи інші свячення, які вони надають так званим священикам, своїм священикам, є неправосильними. Тобто ці особи, можна сказати, є просто людьми перевдягнутими у священичі ризи, які в такий спосіб вводять в оману наших вірних, зокрема греко-католиків.

Отже, в заяві сказано, що ці особи є екскомуніковані і наголошено на назві католицька, яку не може використовувати група, котра не визнана компетентною церковною владою. І те, що вони її використовують, є, відповідно, порушенням закону.


Джерело: http://catholicnews.org.ua

субота, 31 березня 2012 р.

Вся суть догналівського культу

"Встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних" (Мт. 24, 24).

Що таке кабалістичний догналізм? Це еклектичне поєднання різнорідних поглядів, ідей та сумнівних теорій. Якщо по суті, то бачимо, що самозвана антикатолицька "УПГКЦ" є ньюейджівського (антихристиянського) типу, включаючи в себе мішанину елементів протестантизму, московського православ'я, старокатолицизму, докетизму, ригоризму, гуситства, віккіфіянства, кабалізму, окультизму, магії, дуотеїзму, поганства; приправлена густим соусом лицемірства, брехні, боягузтва, підступності, маніпуляції, застрашування, лжепророцтва, розколу, єресі, апостазії, бунту, ненависті, нетерпимості, виключності, гордості, примітивного ідолопоклоніння, віщування, богохульства, святотатства, сатанізму, політики, бізнесу, гордості, зарозумілості, антиінтелектуалізму і т.д.

"Єретика чоловіка по першім і другім попередженні цурайся, знаючи, що такий ось збився на манівці і грішить, ще й осуджує себе самого"
(Тит. 3, 10-11).

середа, 28 березня 2012 р.

Відповідь депутата Євгена Павелка самопроголошеному владиці



Відповідь депутата Львівської обласної ради Євгена Павелка на отриманий лист самопроголошеному владиці так званої Правовірної греко-католицькоі церкви о. Михайлу Осідачу

«Слава Ісусу Христу!

Вельмишановний владико! 3 приводу листа отця Маркіяна Гітюка до Президента України та до мене, депутата о6ласної ради, хочу викласти своє бачення ситуації.

Найперше прошу Вас звернути увагу своєму секретареві, що християни вітаються християнським привітанням «Слава Ісусу Христу», чого служитель церковної влади, отець, духовна особа не робить, викликаючи настороженість i недовіру.

По-друге, хочу відразу заявити Вам, що не поділяю i засуджую силові спосо6и вирішення питань, коли їх можна вирішити дискусійно, демократично.

По-третє, 6ажаючи позбутися єресі серед духовних осі6 греко-католицькі конфесії, якщо ознаки єресі мають місце, немає жодної необхідності в розколі всієї найбільш національно свідомої, про державницької громади для послаблення Ії єдності i сили. Простіше i 6ільш дієво було б винести проблему, якщо вона існує, на обговорення Синоду нашої Церкви i виконати його рішення, а не роздмухувати недовіру до керівництва між мирянами. По правді, я ніде і ніколи не чув, що6 Патріарх УГКЦ Любомир Гузар проповідував єресь, а не слово Боже, i що його Святість виключений з Церкви. Це, напевно, бажання або свідома дезінформація. Але на кого розрахована? Кому i для чого це потрібно?

По-четверте, Ви, свідомо чи ні, взяли на себе повноваження i функції Папи Римського, адже розстановка кадрів - це його прерогатива i тільки йому вирішувати, хто стоятиме на чолі Греко-католицької церкви в Україні. Мені не відомі Ваші повноваження від Папи, але за їх відсутності - Ви проводите розкольницькі богопротивні дії. Не мені Вам нагадувати, що Церква - це Тіло Христове, а Тіло не можна шматувати на догоду людям, навіть коли вони займають сан єпископа. Одне Тіло, одна Церква, один Дух. Недаремно наші предки, підпорядкувавшись Ватикану, започаткували процес об'єднання розколеного Тіла Христового в одне ціле, а не розколювали його, що намагаєтесь ро6ити Ви. Це були розумні люди, й такими повинні бути діти.

По-п'яте, дуже насторожує, що Ваші починання збіглися в часі з приїздом у нашу державу не зовсім лояльного до української незалежності нового глави Російської православної церкви. Складається враження про свідоме чи несвідоме продовження його настанов щодо Греко-католицької церкви та нашого Галицького краю, на який він не має впливу. Щось подібне вже було з русинством на Закарпатті. Відомий i дуже старий спосіб - розділяй і владарюй.

По-шосте, незрозуміло, хто благословив Вас на таке починання - створення Правовірної церкви і кому Ви i Ваші прихильники намірені підпорядковуватися, адже чинна Греко-католицька церква перебуває під дахом Папи Римського i належить до Вселенськоі Церкви, де існує чітка ієрархія. Вам залишається хіба що Москва чи створення другого Риму.

По-сьоме, Президент нашої держави, глави всіх православних конфесій, крім російської, схиляються до о6'єднання в одну Українську Помісну Православну Церкву, і таке враження, що з цієї причини й започатковані Ваші розкольницькі дії. Повірте, марні! Наш мудрий народ, пройшовши пекло, свідомий, звідки дують холодні вітри i з якою метою. У нас є i буде своя незалежна держава, один народ, одна Церква, один Дух.

Зупиніться i покайтеся, ще не пізно, i Вам воздасться. Не Божу справу ро6ите, владико.

3 повагою
Євген ПАВЕЛКО,
депутат львівської обласної ради
Слава Ісусу Христу!


Газета «Наша Батьківщина»


№ 35 17 вересня 2009 р.

http://www.olha-church.org.ua

Отець Дмитро Григорак: «Кожний провідник, який влізає насильницьким способом до храму вашої душі – це злодій і розбійник»

Резонансне інтерв’ю
Спілкувався
Володимир Погорецький
– Отче Дмитре, чортківчани, судячи з анонсу в міській газеті «Чортківські вісті» про майбутню нашу розмову, знаю достеменно, чекають її з великою заохотою, нетерпінням та увагою. Тож, як говориться, час сьогодні настав благодатний – Ви повернулися з відрядження, і для трудівника пера настала сприятлива пора засівати зерна прознання.
Знаю, що Ви читали мою статтю, яка була опублікована позаминулого тижня у міській газеті «Тернисте плетиво смутку». Мені відомо, бо до мене доносяться вісті-чутки з єпархіального управління Бучацької єпархії, що ряд греко-католицьких священиків і вірних УГКЦ незадоволені цією публікацією, яка, на їх думку, підриває авторитет окремих церковнослужителів, а її автор (треба дивитися крізь призму міжконфесійного конфлікту, що виник між вірними УГКЦ та УПГКЦ за чортківський храм Преображення Господнього) чомусь не виправдовує силових методів боротьби вірян за цей храм Божої прослави і хотіли б, щоб я дав у газеті спростування, себто визнав помильність своїх слів. Чому на Вашу думку ця стаття викликала такий резонанс у суспільстві? Яких помилок чи огріхів допустився її автор?
– Дякую за можливість висловити свою точку зору стосовно даної проблематики на сторінках «Чортківського вісника».
Насамперед хотів би уточнити, що конфлікт виник не як спір між вірними УГКЦ та УПГКЦ (яка офіційно не існує як така) міста Чорткова, а сталося протистояння через спроби захопити греко-католицький храм не місцевими жителями, а приїжджими з-поза меж Тернопільської області послідовниками сектантського угруповання так званої «групи Догнала» (в народі їх ще називають «підгорецькі отці»).
Тепер щодо статті.
Я поважаю нелегкий і відповідальний труд журналіста і водночас знаю, як непросто є сьогодні швидко і правильно зорієнтуватися в досить складних ситуаціях, які останніми часами виникають як в суспільному так і в церковному житті. Ви, як і кожен журналіст, маєте право на свою думку, свою позицію. Повірте, ваша стаття не впливає жодним чином на наші, сподіваюсь, добрі відносини. Хочу пояснити читачам газети, бо у тій публікації сипалися звинувачення на адресу єпархіального управління, окремих священиків, у свідомому затягуванні похорону о Романа Шелепка тощо. Я, наприклад, категорично не можу погодитись з тим, що тіло отця Романа Шелепка було похоронено поспіхом, не давши змоги усім парафіянам церкви Преображення попрощатися із своїм духовним наставником. Перебуваючи у відрядженні я одразу ж коли дізнався про цю сумну новину, – смерть о. Романа Шелепка, доручив займатися його похоронами отцю-мітрату Івану Сеньківу. Отець Роман помер у четвер 4 листопада в пообідню пору, його тіло, як тільки стало відомо про його кончину, було відразу доставлено в морг. За рішенням судмедексперта для того, щоб встановити точну причину смерті, воно мало пробути там не менше 12 годин. З моргу домовину з покійним священиком привезли у парафіяльну церкву, де вона пробула кілька годин, а відтак, аби хоч чимось облегшити родині непоправну втрату, ми занялися похоронами – тіло о. Романа за моєю домовленістю з настоятелем василіанського монастиря було перевезено в Бучацький монастир. Хоча отець Роман Шелепко свого часу був і виключений з монашої спільноти василіян, але віддав довгі роки праці цьому чернечому Чину. Правда, родичі покійного хотіли похоронити отця Романа на монастирському кладовищі у Бучачі. Але ігумен монастиря не зміг на цю умову пристати, бо згідно церковних законів, виключеного священика із чернечої спільноти, не можна хоронити на монастирському цвинтарі. Тут я хочу зазначити, що о. Василь-Роман Шелепко не мав ворожості до Василіянського Чину, а навпаки, продовжував спілкуватися з отцями-василіянами, а в останній час (за словами тих, кому він довіряв) навіть мав намір повернутися до Чину.
Смерть о. Василя-Романа Шелепка – пароха храму Преображення Господнього у м. Чорткові призвела багатьох християн до глибшої призадуми і молитви. Оскільки о. Роман був добрим пастирем і старався вести йому поручену паству до Христа у лоні Католицької Церкви в тих обставинах і часі, в якому проживав. Тому і не дивно, що на похорон прибуло багато священиків та вірних з різних єпархій. Всі сумували з приводу його смерті, співчували рідним та молилися за упокій свого співбрата у священстві та доброго душпастиря.
Як вже було зазначено, Управління Бучацької Єпархії УГКЦ зайнялося організацією похорону і під проводом о. мітрата Івана Сеньківа Судового Вікарія та синкела о. Володимира Заболотного мирно, і з молитвою у серці і на устах, відпровадили тіло покійного о. Романа на цвинтар у м. Бучачі. Були присутніми на похоронах, звісно як миряни, і «підгорецькі отці», хоч згідно церковного закону, ми мали би їх зовсім не допустити у церкву під час відправи. Але, знаючи, що о. Роман деколи контактував з ними як з друзями (а не як з єпископами), ми вирішили не робити замішання і дозволили їм бути присутніми в числі мирян. Однак, цей наш жест доброї волі, на жаль, як виявилося в наступні дні, не був ними взятий до уваги.
Ми, я вважаю, зробили все можливе, щоб похорон нашого священика відбувся гідно, в молитовній і мирній атмосфері. Все, що відбувалося в суботу, 6 листопада в день похорону, не давало ніяких ознак до занепокоєння. Ми були вдячні Господеві за мирно проведений похорон.
Події, які розпочалися в неділю 7 листопада о 800 год. ранку на парафії Преображення Господнього, замість спокійної молитви, принесли велике занепокоєння у парафіян храму та й у всіх храмах УГКЦ м. Чорткова, оскільки члени так званої «групи Догнала» намагалися захопити храм Преображення Господнього у м. Чорткові, в котрий раз вживши свою випробувану зброю: обман, наклеп і насильство. Керували акцією захоплення дві особи, які є під карою великої екскомуніки (тобто є виключені з Католицької Церкви), а саме: Василь Гітюк та Ричард Шпіржік. Разом з ними були біля 20 сестер-монахинь, які відмовили послух ієрархії УГКЦ і підпорядковуються самозванним «єпископам» «групи Догнала» і ще кілька осіб, які приїхали з ними. Вище вказані особи проникли в храм і почали служити Літургію. Нагадую, що всяке богослужіння, виконане ними в католицькому храмі, є святотацтвом і оскверненням храму. Їхні злочинні дії намагався припинити о. Іван Сеньків, але його почали штовхати ліктями жінки в монарших одежах, яких в храмі було близько 20 осіб. Одна із них почала душити отця, з нього здерли золотий хрест з прикрасами і кинули під ноги, розірвали підрясник. Парафіяни ледве встигли вирвати з рук агресивних «монашок» отця Івана і всі парафіяни разом з о. Іваном Сеньківим, вийшли з храму і чекали перед дверима поки скінчиться святотацьке служіння. Коли «догналівці» вийшли з храму, парафіяни виразно сказали їм, що не хочуть їх тут бачити. Ті відповіли, що йдуть і більше не повернуться. Але 8 листопада, в понеділок, на празник св. Димитрія історія повторилася знову: вони знову приблизно о 800 год. проникли в храм, і знову наша громада стояла перед дверима, і знову повторила їм свою волю, висловлену в неділю. Потім парафіяни на чолі з о. Іваном Сеньківим провели загальні збори парафії, на яких були прийняті одноголосно рішення про не допущення представників «групи Догнала» в храм і про негайну зміну замків у дверях церкви. Але і після понеділка 8 листопада спроби захопити храм Преображення Господнього тривали весь тиждень аж по неділю 14 листопада, коли сектантам була дана рішуча відсіч парафіянами всіх церков Чорткова, які по-братньому підтримали і захистили парафіян церкви Преображення Господнього у важкий для них час.
– Отче Дмитре, звідки у нашому райцентрі (ні сіло ні впало) взялися монахи з Підгорецького монастиря і сестри-монахині з Пробіжної?
– Тут доречно буде пояснити читачам, хто є хто: хто є ці «непрохані» гості, так звані «догналівці» або «підгорецькі отці».
Початок це угрупування бере від колишнього чеського римо-католицького священика о. Антона Догнала, який у 70-80-х роках служив на парафії у Моравії (Чехія). Маючи конфліктний характер і надто завищену самооцінку, а, можливо, і деякі відхилення особистісні (порушення психіки), він уявив собі, що він є пророк, і що тільки він чує Бога, а всі решта, а особливо ієрархія, помиляється. Він вважає, що має право критикувати всіх, і навіть найвищий провід Церкви. Через своє критиканство о. Догнал входить в конфлікт з місцевою римо-католицькою ієрархіїю і приблизно в кінці 80-х – на початку 90-х років він переходить до греко-католицької Церкви і Словаччині і згодом вступає до ЧСВВ в Словаччині. Знаходить собі однодумців в особах двох братів Шпіржіків (Чехи), Обергаузера (Словак). В 90-х роках ці особи «завербували» собі прихильників серед сестер Василіянок у Словаччині і всі разом почали критикувати місцеву церковну владу, на цей раз вже греко-католицького єпископа в Чехії. Як пізніше в нас на Україні, вони підбурили вірних греко-католиків і створили солідні замішання в греко-католицькому середовищі в Чехії і Словаччині. Конфлікт зайшов так далеко, що місцевий єпископ звернувся до Управи Василіянського Чину в Римі і на його вимогу Управа Чину ліквідувала Чеську делегатуру ЧСВВ. Це був серйозний удар по ЧСВВ з вини Догнала і його прибічників. Але їх пожаліли (на свою біду) і наприкінці 90-х прийняли їх (а це більше 20 осіб) в Україні. Їх поселили в монастирях, допустили служити в наших церквах, вважаючи, що вони зрозуміють свої помилки і будуть ще корисними для Церкви і ЧСВВ. Але Догнал і Ко не розуміють мови любові.
Вони скрито і поступово реалізували свої плани по розколу УГКЦ, залучаючи до своїх рядів нових прихильників: в їхні лабети потрапили отці-василіяни Василь-Маркіян Гітюк і наш Василь-Роман Шелепко, який мав нещастя бути їхнім ігуменом в монастирі в с. Підгірці Львівської області. Після кількох років затишшя, під час якого вони збирали сили, «група Догнала» на початку 2000-х років знову почала свою підривну діяльність, на цей раз критикуючи провід ЧСВВ. Протоігумен наказав їм перейти в інші василіанські монастирі на Україні. Але вони відмовилися виконати цей і ще цілий ряд інших наказів Чину. Фактично вони стали самоуправною групою, яка складалася з кількох монахів, і яка не сприймала жодних зауважень і розпоряджень вищих настоятелів. Після кількох офіційних попереджень в 2005 р. Василіянський Чин виключив їх із своїх рядів. На жаль, серед видалених був і наш о. Роман Шелепко, який, очевидно зрозумівши, що вони зійшли з правильної дороги, вийшов з їхньої групи і продовжував своє служіння в Церкві вже не як монах, а як священик-целібат.
Пізніше група Догнала почала критикувати і єпископів УГКЦ, а найбільшому очорненню вони піддали главу УГКЦ. Відомо чому: «Вдарю пастиря і вівці розбіжаться» – У всі часи вороги Церкви намагалися найперше вразити провід Церкви, бо саме провід є об’єднавчим чинником Церкви і будь-якої спільноти. Цим самим вони явно виявили свої плани (а скоріше напевно плани ворогів Церкви, які за ними стоять, які їх фінансують і керують їхними діями), а саме: розкол УГКЦ, а як мінімум – підрив авторитету УГКЦ в очах суспільства.
Апогеєм їхньої «діяльності» стало проголошення 3 березня 2008 р. ними самих себе «єпископами», при чому католицькими, що є найбільшим обманом, в який, на жаль, вірять деякі греко-католики.
Церква, звичайно, відреагували на цей церковний злочин адекватно: був розпочатий судовий процес і в червні 2008 р. Б. Колегіальний Трибунал Сокальсько-Жовквівської єпархії виніс вироки про накладення кари великої екскомуніки на священиків Іллю Антоніна Догнала, Методія Річарда Шпіржіка, Василя Маркіяна Гітюка та Роберта Обергаузера. Патріарший Трибунал УГКЦ підтвердив рішення суду І-ої інстанції. Найвищий безапеляційний суд Католицької Церкви – Апостольська Сигнатура – 7 жовтня 2008 р. Б. потвердив вирок Трибуналів УГКЦ. Отже, вищезгадані 4 особи є нині поза Католицькою Церквою і не є ні єпископами, ні священиками, ні навіть мирянами-католиками, до часу поки не покаються.
Хочу перелічити основні риси «діяльності» угрупування Догнала:
- Вважають себе «пророками» і що виключно через них діє Бог, тобто заміняють собою (4-ма особами!) весь єпископат і провід Католицької Церкви;
- Обманюють тих, хто їм вірить, що вони є в єдності зі Святішим Отцем, а це є пряма неправда: Папа ніколи їх не благословляв на єпископство і Апостольський Престіл ніколи їх не проголошував єпископами, вони ніколи не були пропоновані як кандидати на єпископів синодом УГКЦ, їхніх імен нема у списку єпископів всієї Католицької Церкви (Цей список наз. «Аnnuario Pontificio»); до нині невідомо, хто їх святив і чи взагалі свячення мали місце;
- Звинувачують главу УГКЦ в «єресях», які вони самі йому приписали, які його ні в якій мірі не стосуються, маніпулюючи висловами Блаженнішого, додаючи свої коментарі, перекручуючи факти і подаючи навіть пряму неправду;
- «Викляли» з Церкви (посмертно!) Великого Папу – Івана-Павла ІІ (теж приписавши цій епохальній особі якісь «єресі»);
- «Викляли» з Католицької Церкви майже 3,5 тисячі єпископів, тобто практично всіх Католицьких єпископів, залишивши поки що самого Святійшого Отця і ще кількох єпископів;
- Критикують і не приймають деяких рішень ІІ Ватиканського Собору.
- Хоча всі їхні «анатеми» і «викляття» не мають жодної ні юридичної, ні духовної сили, але все це вказує на те, що ці 4 особи (лідери «групи Догнала») фактично вже не є католиками не тільки юридично, але й духовно і ментально. Вони все далі й далі віддаляються від Католицької Церкви, спалюючи за собою всі мости.
Спосіб їхніх дій нам став до болю (в буквальному і в переносному значенні) краще відомий під час їхнього нападу на церкву Преображення Господнього в Чорткові. Наше духовенство і вірні мали змогу на свої очі побачити, як діють «догналівці». Багатьох це шокувало і вразило: їхні дії деколи важко було назвати навіть християнськими. Наприклад: вони на наших людей робили знак хреста лівою рукою (цей спосіб застосовують ворожбити), дуже часто і «щедро» проклинали людей. Особливо в цьому «відзначився» «архиєпископ» Василь Гітюк, який навіть зважився проклинати людей ім’ям самого Господа, що є страшним богохульством! Як тут не згадати слова Господа: «Благословляйте тих, що вас проклинають»! Який жахливий дисонанс зі словами Спасителя!
Але віддаймо їх Божому милосердю: кожен має вільну волю, але навіть найзакаменіліших грішників Господь навертає через молитви за них інших людей. Тож молімося за їхнє навернення: це наш християнський обов’язок.
Щодо монахинь з монастиря у с. Пробіжна: вони були прийняті в Бучацьку єпархію як греко-католицькі монахині. Громада села Пробіжна подарувала їм під греко-католицький монастир двохповерховий будинок на певних умовах, навіть не підозрюючи, що сестри можуть вийти з УГКЦ. Але в 2009 р. монахині з Пробіжнянського монастиря листовно повідомили провід Бучацької єпархії, що вони не підчиняються більше Синоду Єпископів УГКЦ, а тільки «єпископам» УПГКЦ. Греко-католики села, коли дізналися про це, зрозуміли, що їх було обмануто, і вирішили в правовому порядку через судові інстанції повернути назад свій будинок. Нині ця справа вирішується в судах. Надіємося на справедливе вирішення.
– Подейкують, що окремі парохи чортківських церков відкрито закликали своїх парафіян до грубого спротиву й тиску на підгірських монахів і монахинь із Пробіжнянського монастиря. Це правда? Ісус Христос закликав молитися за своїх ворогів, а у нашому (чортківському) випадку у цьому навколоцерковному конфлікті у хід ішли брудна лайка, супроводжувана яйцеметанням. Це нездоровий акт протесту чи розтлін християнської моралі? Хто є режисером цього зловорожодійства?
– Про режисера, а він безумовно є, бо звідки вони беруть такі шалені кошти, скажімо, на друк і розповсюдження різного роду брошур, агітаційного матеріалу, треба запитати в підгірських монахів. Я особисто, коли нависла загроза над церквою Преображення, звернувся до парафіян, настоятелів церков з прозьбою оборонити церкву Преображення Господнього від нападу войовничих «догналівців». Ні про яке побиття мови навіть не може бути. Це істина, що зло завжди породжує зло, груба сила – насильство, але у чортківському варіанті - це був спланований акт провокації, зрежисований противниками нашої держави, нашої єдності. Наші вірні були попереджені, щоб не відповідати ударом на удар і не допустити захоплення церкви. І, на скільки мені відомо, нашими вірними нікому не було нанесено жодних травм. Парафіяни церков повинні були захистити храм і відтіснити «догналівців» від церкви Преображення, що вони і виконали. Але факт залишається фактом: троє молодих людей, які були серед оборонців церкви, одержали травми різної важкості: одному побито лице(все в синцях), другому наскрізь пробито щоку тонким гострим предметом, а третьому завдано значно серйозніших травм: від удару тупим предметом хлопець отримав струс мозку і перелом виличної кісти (на лиці) у двох місцях. Йому зроблено складну операцію в Тернополі і вже більше 3-ох тижнів перебуває в лікарні.
– Отче Дмитре, на які кошти будувався храм Преображення Господнього у Чорткові? Кому він належить? «Підгірські монахи» голосно заявляють, що вони є власниками Преображенського храму, бо допомагали отцю Роману Шелепку будувати цю церкву. Хто має право власності на цю культові споруду? Цікавить врешті-решт чортківчан церковна громада Преображення має на руках церковну печатку, статутні документи?
– Храм будувався на кошти церковної громади, настоятелем якої був світлої пам’яті отець Роман Шелепко. Покійний отець, як і його парафіяни, належали до складу Бучацької єпархії УГКЦ. Ніхто з парафіян не пам’ятає такого випадку, щоб отець Роман закликав їх до непослуху Апостольському адміністраторові чи підбурював людей прийняти сторону «підгірських отців». А статутні документи і печатка з церкви пропали: після першої «догналівської» відправи парафіяни застали у церкві відкритий сейф, в якому, мабуть, і зберігалася вся церковна документація. Я не знаю як було насправді, але мені відомо, що церковною печаткою і статутними документами храму Господнього Преображення володіють сьогодні «отці» з Підгірців, а ми виготовляємо нові документи.
– Отче Дмитре, що Ви намагатиметесь зробити у майбутті (у сьогочассі) аби не було у нашій єпархії більше протистоянь, конфліктів, міжконфесійних чварів? Часто-густо ми у своєму житті робимо помилки, бо послуговуємося не моральними принципами, а власними амбіціями та емоціями. Помиляються всі – і журналісти, і священики, і вчителі, і політики… Але ті, що зуміли вчасно визнати свої провини і покаятися заслуговують собі велику похвалу та винагороду на небі. Усіляка злоба, гординя, заздрість, брехня, наклеп, хула, провокації тощо висіяні не Божою десницею, а пекельними вітрами людського безумства, глупства і хамства. Світло Христової правди випромінює тільки любов, милосердя, прощення, доброту, взаємоповагу… Усілякі розколи, єресі, псевдовчення у церкві розхитують основи нашої державності, призводять до аморальності та упадку, ведуть до пекельного гріха. Міжконфесійний конфлікт, що виник у Чорткові навколо парафіяльної церкви Преображення Господнього, де вірні УГКЦ та УПГКЦ (незареєстрованої) можуть, боронь, Боже, перетворити його у затяжну «війну». У кожній війні, як ми знаємо не має переможців а є тільки переможені. Як зупинити розбрат, погасати злостливі настрої у серцях християн? Маєте якийсь свій рецепт від цієї суспільної недуги?
– Я звертаємося до вас, дорогі вірні Української Греко-Католицької Церкви м. Чорткова, щоб ви дбали про єдність Церкви. У своєму домі, на місці праці, в громадській діяльності, щоб ви пам’ятали, що кожен проповідник, який влізає в насильницький спосіб до храму вашої душі і хоче заволодіти вашим дорогоцінним серцем - це злодій і розбійник. Ми осуджуємо вчинки тих людей, які маскуються і присвоюють ім’я Української Греко-Католицької Церкви, не маючи до неї жодного відношення, і твердимо, що їхнє серце б’ється не для нашої Церкви, не для України, не для її народу. Отож, слухаймо голос своїх пастирів, а не тих, хто лестивим словом намагається нас обманути.
– Дякую за інтерв’ю.

Газета “Чортківський Вісник” №48 (150) 10 грудня 2010 р. – №49 (151) 17 грудня 2010 р.

http://buchacheparchy.org.ua