Апостатичний "синод" догналівських схизматиків

Догналівське "духовенство" (послідовники групи Догнала) знову вводить інших, тобто автентичних католиків, в оману. Не розуміє добре релігійних понять, фальсифікує дійсніть...
Не раз у своїх зловорожих пасквілях вони називають Блаженнішого у брутальний спосіб "апостатом", а весь Синод УГКЦ, що перебуває поки що в єдності зі своїм теперішнім Главою з волі Божої та бажання Вселенської Церкви - "апостатичним". Однак робимо об'єктивно висновок, що під цю категорію "апостатичності" підпадають якраз "підгорецькі", що перекидають на інших свої злочини у сфері духовності та фальсифікують терміни.

То хто ж такий насправді апостат? Найперше - це відпадник, відступник від чого-або кого-небудь; віровідступник (див.: http://www.slovnyk.net). Хто відрікся повністю віри у Христа...

Хіба Любомир Гузар зі Синодом відреклися Христа, повністю християнської доктрини, налаштовані проти Господа завжди вороже, вдарившись вперто у безбожність? Не чув такого, не стикався з подібним. Де таке є? Наклепи знову беруть верх.

І не варто теж приватні думки Блаженнішого догматизувати. Він же на кожному кроці не говорить те, що раз висловив у "Бесідах з Блаженнішим...". Не навчає Глава УГКЦ так постійно. Не пише це всюди, пропагуючи. Тому важко тут твердити про якісь "єресі", постійне переконання у протилежному до вчення Спасителя.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії та Catholic Encyclopaedia:

Апостасія (від грец. Αποστασία — відступництво) — термін, використовуваний для позначення релігійного відступництва.

Відступництво є добровільною відмовою віруючого від своєї релігії або відмову клірика від своїх обов'язків або підпорядкування церковній ієрархії.

У сучасному католицизмі розрізняють три типи відступництва (Бенедикт XIV, De Synodo diocesana, XIII, xi, 9):

Відступництво від віри (apostasia а fide або perfidiae): повна і добровільна відмова від християнства, що супроводжується ухваленням іншої релігії (юдаїзму, ісламу і ін.) або відмовою від будь-якої релігії взагалі.

Відступництво (відмова) від церковного сану (apostasia ab ordine): відмова священнослужителя від сану і пов'язаних з саном обов'язків. Спочатку розповсюджувалося і на церковнослужителів, так, Халкидонський собор (451 р.) ухвалив відлучати відступників від сану незалежно від їх положення в церковній ієрархії, цей принцип (лат. ne quis monachus vel clericus а suo gradu apostataret, сформульований в декреталії Льва IX, 1049) неодноразово підтверджувався впродовж середньовіччя. В даний час відступництво від сану не карається церковними законами, проте єпископи зберігають право відлучення відступників, що упираються, від сану.

Відступництво (відмова) від чернечого сану (apostasia а religione або monachatus): відмова ченця від сану, відхід з монастирської общини і відмова виконання своїх зобов'язань перед монастирською общиною або орденом. На Халкидонському соборі було ухвалено рішення про відлучення ченців, що повернулися в світ.

У декреталіях Григорія IX згадуються ще два види відступництва: apostasia inobedientiae, тобто непокора наказу церковної влади і iteratio baptismatis — повторне хрещення або перехрещення.

У Біблії зазвичай означає ухилення від покори Богові або Його слову.

Отже, це все стосується зокрема "підгорецьких протестантів", їхнього не цілком християнського вчення, що вже формується... Це вони віддалилися від святої Католицької Церкви, адже їх так само покарано великою екскомунікою, що теж поширюється на тих, хто підтримує тих екскомунікованих апостатів. "Синод УПГКЦ" витанцьовує під сопілку Москви.

До речі, одна з причин вступу до сект є та, що люди ототожнюють Христову Церкву виключно зі священством, хоч це боголюдська установа. Думають часами, що якщо священики грішать у чомусь, значить Церква неправдива. Просто забувають за інший рівень Церкви: Божий. І за те, що ніхто не без гріха. І що на землі нема нічого (абсолютно) ідеального, що все у руках нашого Творця. Та важко це пояснити духовно засліпленим схизматикам, членам псевдосиноду, тому що пішли проти вагомих законів, особливо церковних!