Догналівські жарти

– Чому цих "підгорецьких" найбільше цікавлять у цьому житті окультизм і єресі, тобто одне духовне зло?
– Ну, хто чим живе, що практикує, що кому сниться, тим він і ділиться з ближніми усно чи письмово...

***
– Кажуть, що в Підгірцях найправдивіша Церква, попри всі інші?
– Не зовсім правильне твердження: не Церква, а секта найправдивіша і найсучасніша також. Про це тепер знають зараз навіть діти, яких готують до Першого Причастя.

***
"Підгорецькі отці", думаючи, що вони єпископи з дитинства, створили "синод" у Брюховичах і забули при тому найголовніше – зареєструвати його в Римі…

***
Запитання від глядача на популярній грі: Що? Де? Коли?
– Звідки у "підгорецьких" стільки багато коштів: на утримання їхнього сайту, масових розсилань брошурок?
Відповідь представника команди:
– Та як звідки? Просто мають вони «недірявий дах» на висоті. От і все.

***
Найбільш сенсаційний парадокс століття:
"Підгорецькі" бунтарі затято вирішили здолати «дух брехні-єресі» гумовими кулями власного виробництва, окультно-єретичними…

***
Вчитель запитує учнів на уроці християнської етики:
– Шановні діти, хто з вас знає, що таке насправді ІКТ, як же розшифровується ця незнана раніше абревіатура?
Після короткої паузи один із школярів піднімає руку та й каже:
– Я знаю!!! Це істинно криві твори ОЗП…
– Відмінно! – вигукнув учитель, – але, що означає те ОЗП?
– Та ж "отців з Підгірців", – мовив задоволено учень.

***

В посланнях "підгорецьких" ультрабаламутів, крім декотрих крихт істини, є теж немало всяких пліток, дивацьких узагальнень, неперевіреної інформації, що не виглядає цілком фахово, наприклад, з журналістського боку… Звідки це?

– Після тривалих роздумів на компетентній раді дійшли до висновку, що вони, мабуть, швидше всього, полюбляють дружньо слухати міжрегіональне «ББС» – «баба бабі сказала».

***
Одного разу Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Гузар вирішив пройтися певними «гарячими» місцями Києво-Галицької Митрополії, щоб подивитися зблизька як проживають вірні греко-католицького обряду, насамперед духовенство. Хто-зна чим потішить ще згодом старість. Вдягнувся у старий одяг. Узяв до торби сухарів. Трохи джерельної води і пішов. На голову одягнув каптур, так що непросто було впізнати відразу, хто то такий…
Ходив-ходив, мандрував, відвідуючи свою канонічну територію і завітав аж у Підгірці, де проживали начето якісь "єпископи" з липовими «свяченнями», на котрі ніхто з офіційних представників Христової Церкви не давав належної згоди.
Неподалік від асфальтової дороги побачив чорнуватий сільський будинок, який чомусь називали там монастирем, хоч він не був зареєстрований як монастирський дім, а на передньому фасаді виднів підозрілий напис чесько-українською мовою зі словацьким суржиком: РЕЗИДЕНЦІЯ ОРТОДОКСАЛЬНИХ ЄПИСКОПІВ. Це Блаженнішого насторожило. Чув про цю чудасію ще раніше… Та не цілком вірив, що щось подібне може мати місце в Церкві поруч канонічного права, яке так вивчають по духовних закладах.
Постукав у напівброньовані двері в післяобідню пору. Один з мешканців «резиденції» відчинив. Правда перед тим спитався нашого мандрівника: Хто? На що він відповів неголосно: Свій!
Зайшов усередину. Дивиться на стінах фотографії «єпископів» у паперових мітрах. А самі вони щось натхненно гуртом на столі пишуть, подібно як колись запорізьке козацтво – листа до турецького султана.
Ледь змінивши голос та сказавши, що є лише простим подорожнім (на землі), поцікавився:
– Що ж ви за єпископи такі? Хто ваш нечуваний святитель (-лі)?
Відповідь дав найстарший від усіх, якого звали в народі Іллею Догналом:
– Якщо чесно, ми самі придумали цю забавку в єпископів. Надумали втілити її в життя. А взагалі-то навіщо вам те знати. Ми не хочемо ні перед ким розкривати всіх карт, аби цілком не програти. Можемо тільки сказати, що кожен є «не з цього світу».
Кардинал Гузар, на мить замислившись, відказав сміливо:
– Якщо вже така складається справа, раз ви всі позаземні, то дозвольте хоч мені оглянути вашу літаючу тарілку…

***
"Підгорецькі" розкольники вже так роздули декотрі церковні проблеми, що одного прекрасного Божого дня їм бракнуло через те дихання… Тож прийшлося співати невизнаним подвижникам загальновідоме «вічная пам'ять».

***
Стрілися якось у лісі дві подруги, збираючи гриби, та й питає одна другу:
– Галю, – каже жінка до Катерини, – на мою думку, наші сільські єпископи, майже бездоганні, тільки їм не вистачає ще двох речей: кинулися з головою у письменство, через що не мають тепер багато часу, щоб з нами побалакати на лавці. Це одне. А друге – було б файно, якби вони їздили постійно фірою, замість дорогої іномарки... Ми б їх більше тоді бачили та чули. Не треба б було вже нам того 12 львівського каналу!

***

- "Підгорецькі" випустили диск зі своїми промовами, говоренням про Церкву, теж і на 12 львівському каналі, розіслали той диск багатьом, тільки ніде-ніде не видно віп-персони І. Догнала... Чому???
- А тому, що ця революційна групка, що бореться з вітряками, боїться, щоби її лідер не накинувся, наприклад, з екрану монітора на інакомислячих, подібно як раніше у м. Стрию на міліціонерів...