Нас відсилали аж до пекла

Хоча від тих подій минуло вже декілька місяців, але відійти від побаченого й досі не вдається. Так звані "Підгорецькі отці" хотіли захопити храм силою, кажуть жителі Чортківщини.
Хоча час гострих релігійних конфліктів минув, дехто досі розпалює суперечки. Так, прихильники псевдоотця Антона Догнала намагалися в листопаді 2010 року захопити храм Преображення Господнього у м. Чорткові.

Не збираємося віддавати храм невірним, — каже голова церковного комітету Михайло Батрин. — Його будували на кошти громади. Фундамент церкви Преображення Господнього, за словами представників громади, заклали в 2007 р. за кошти владики Бучацької єпархії. Коштів забракло, і 10 родин з Чорткова вклали власні заощадження у будівництво. Знайшли і спонсорів. “Підгорецькі отці”, які зазіхають на храм, за словами пана Михайла, знали настоятеля, покійного отця Романа Шелепка.
Коли ми почали мурувати храм, приїхали троє монахів із Підгірців, — пригадує Ольга Саган. — Вони допомагали фізично, молилися разом із нами. Ми нормально спілкувалися. Я навіть запрошувала їх до себе ночувати. Продовжуючи, пані Саган каже, що при освяченні церкви владика дав грамоти-подяки всім вірянам, які доклалися до справи. Її отримали й гості. Тепер, як додає жінка, вони спекулюють на цьому. Посвятили храм у серпні 2007 р. Після того, як запевняють парафіяни, жителів Львівщини не бачили. А 7 листопада 2010 р., кажуть парафіяни, монахи відкрили церкву й почали правити, виштовхавши отця Івана Сеньківа.
Служба починається о 9.00, — говорить отець. — Я прийшов завчасно. Побачив, що в церкві вже правлять монахи. Коли запитав, що вони там роблять, почув від них, що більше не прийдуть. Наступного дня ситуація повторилася. З отця Сеньківа “гості”, зірвали хрест і роздерши підрясник, брутально його виштовхали.
“Чужинці” говорили, що церкву їм заповідав покійний отець Роман, — пригадує Іван Сеньків. — Тож вони будуть за чергою з нами відправляти служби. Ми провели парафіяльні збори. Громада твердо вирішила, що не хоче, аби монахи із так званої групи “Догнала” осквернили святиню. Адже на декого з них наклали кару великої екскомуніки (їх виключили з церкви — прим. ред.). До речі, 8 листопада 2010 р., коли “гості” виходили з храму, отець бачив у руках сестер великий предмет, вкритий тканиною. Згодом виявилося, із сейфа зникли печатка і статут громади. Тож люди змінили замок на дверях і подали документи на виготовлення нового статуту.
Вони нас облаяли, проклинали, — стверджує член парафіяльної громади Ольга Гульчак. — Посилали нас у пекло, казали, що проклинають нас ім’ям Ісуса Христа. Не розумію, як священики можуть так чинити. За “чужинцями”, на думку жінки, стоїть хтось впливовий.
Мій син бачив, як одна з монахинь впала на землю, — пригадує жінка. — Інша трясла над нею камерою і кричала, що її б’ють. Деякі міліціонери розповідали, що сестри добре орієнтуються в юридичних питаннях.
На думку апостольського адміністратора Бучацької єпархії УГКЦ отця Дмитра Григорака, “підгорецькі отці” реалізовували план розколу Католицької церкви.
Антон Догнал і його прибічники не розуміють, що таке любов. Під їхній вплив потрапили отці-василіяни — Василь-Маркіян Гітюк і Василь-Роман Шелепко. Він колись був ігуменом у монастирі у Підгірцях, — пояснює отець. — Колись ці отці були в Чехії та Словаччині, але їх вигнали за непослух. Та пожаліли і прийняли у Василіянський чин в Україні, дали їм можливість жити в монастирях і служити в церквах.
Отець Роман Шелепко, за словами співрозмовника, був ревним священиком. Він не казав, що підтримує “гостей”.
Парафіяни сказали тим монахам, що не хочуть їх тут бачити, — додає священик. Люди цілодобово чергували біля храму. “Єпископи” обіцяли нам побоїще, і вони його влаштували. Трьох вірян, учнів Дяківської академії, побили. Один із них пережив складну операцію. Тому 14 листопада парафіяни всіх церков Чорткова дали рішучу відсіч сектантам, а 19 числа окружний суд виніс постанову про заборону “підгорецьким отцям”, які представляють так звану Українську Правовірну Греко-Католицьку Церкву, правити у храмі. Та “догналівці”, як каже він, погрожували, що в містечку, коли прийде Судний день, буде гірше, ніж у Гоморі.
Ми осуджуємо вчинки тих людей, які маскуються і присвоюють ім'я Української Греко-Католицької Церкви, не маючи до неї жодного відношення, однак дана історія, якій, дай Боже, вже настав кінець, показує, що релігійна непримиренність не прогнозовано далекосяжна за своїми наслідками. Сліпа ненависть і лють можуть змести на своєму шляху все і вся. В даному контексті, доречно процитувати слова Апостольського адміністратора Бучацької єпархії УГКЦ Дмитра Григорака: «Кожний проповідник, який влізає насильницьким способом до храму вашої душі – це злодій і розбійник»… Пригадаймо, як було у середні віки. Відомо ж, історія - мати минулого - вчить майбутньому.


http://chortkiv.net