Євангеліє попереджає нас словами: «Ударю пастиря і розбіжаться вівці стада…» (Мт. 26, 31). Вже більше семи років на теренах України діють четверо т. зв. «правовірних» отців-монахів, які розсилають по Україні великими тиражами брошури та книги, в яких систематично обливають брудом Предстоятеля та ієрархію УГКЦ, звинувачуючи їх у видуманих єресях, та підбурюють духовенство та вірних до непослуху церковному священноначалію. Звідки ж узялися оці «підгорецькі отці»? Ілля Антонін Догнал, Методій Ріхард Шпіржік та Самуїл Роберт Обергаусер є громадянами інших країн (Чехія та Словаччина), а Маркіян Василій Гітюк походить з Івано-Франківщини. Троє з них були монахами ЧСВВ, які були виключені з Чину за непослух настоятелям. Оселившись у с. Підгірцях (Бродівський район Львівської області), «правовірні отці» почали свою активну «просвітницьку» діяльність.
За їхні діяння церковний суд Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ наклав на них велику екскомуніку (виключив із Церкви, аж доки не покаються). Після ухвалення вироку, обвинувачені подали апеляцію до Патріаршого трибуналу УГКЦ, який підтвердив рішення суду І інстанції. Апеляція проти рішення Патріаршого трибуналу була подана до Апостольської Столиці. На лист «підгорецьких отців» була надіслана відповідь, підписана секретарем найвищого трибуналу Католицької Церкви – Апостольської Сигнатури, в якому чітко висловлюється, що трибунал не знаходить ніяких причин для втручання до цієї справи. Це підтверджує, що Апостольська Столиця залишила чинними вироки трибуналів УГКЦ, винесені на І та ІІ інстанціях процесу. Згідно кан. 1310 ККСЦ, проти вироку Апостольської Сигнатури не може бути дальшої апеляції. Не дивлячись на це, «підгорецькі отці» продовжують говорити про незаконність рішень церковного трибуналу УГКЦ і корумпованість Апостольської Сигнатури.
«Підгорецькі отці» називають себе єпископами, але якщо подивитися на канонічний спосіб обрання єпископів (обрання Синодом єпископів, затвердження і проголошення Апостольською Столицею), то у випадку з ними жодної з цих процедур дотримано не було. Кожний кандидат на єпископа повинен отримати благословення Римського Архиєрея і після цього отримати канонічні свячення, які уділяються принаймні трьома єпископами (кан. 182 ККСЦ). З цього ясно, що «підгорецькі отці» в жодному випадку не можуть вважатися єпископами, хіба самозванцями. І навіть якщо (згідно їхніх фантазій) відбулись якісь «свячення», то згідно церковного права (кан. 1459 ККСЦ) і вони, і їхні «святителі» підлягають покаранню.
В Підгірцях було створено «Українську Правовірну Греко-Католицьку Церкву», главою якої став «митрополит» Михайло Осідач. 13 лютого 2008 року він заявив, що начебто його рукоположив на єпископа митрополит Володимир (Стернюк) разом із єпископом Филимоном (Курчабою) (однак варто зазначити, що під час подачі свідчень на процесі в справі іншого «єпископа» Йосафата Каваціва, сам Осідач підписав їх власноручно як «митрофорний протоієрей», а не «владика»). Згідно з церковним правом, заснування будь-яких Церков застережене найвищій церковній владі, тобто Апостольському Престолові. Також «підгорецькі отці» повідомили про «канонічне перейняття єпархій» їхніми прихильниками. Цей акт є неканонічним, оскільки єпископ може перейняти керівництво єпархією лише через його інтронізацію (кан. 189 §1 ККСЦ). Невдовзі «правовірний синод» повідомив про накладення екскомуніки на всіх єпископів УГКЦ, що є грубим порушенням церковного права з двох причин. По-перше, екскомуніка накладається шляхом проведення карного процесу і винесенням відповідного вироку (кан. 1402 §1 ККСЦ). По-друге, компетентним суддею в карних справах єпископів є лише Римський Архиєрей (кан. 1060 §1 ККСЦ).
Не варто більше продовжувати, оскільки навіть із наведених фактів видно, що «правовірні отці з Підгірців» та їхня УПГКЦ є великим фарсом, спрямованим не тільки проти вірних УГКЦ, але й проти нашого українського народу, оскільки в їхніх діях явно простежується бажання посіяти розбрат і ненависть в нашому суспільстві.
Останнє оновлення (П'ятниця, 12 березня 2010, 20:31)
http://www.kyrios.org.ua