Професор зі США пережив шок, коли його лекція у Львові ледь не спричинила бійку

Фахiвець у галузi консультативної психологiї Джеймс Гiлл завiтав до України, щоб розповiсти про сексуальне насильство у сiм'ях США. Та розпочавши тренiнг, учений аж нiяк не очiкував такої реакцiї вiд групи агресивних осiб.

...До початку тренiнгу залишилося пiвгодини. Бiля стiн юридичного факультету Франкового унiверситету, що на вулицi Сiчових Стрiльцiв, 14, куди завiтав психолог, зiбрався натовп. Як з'ясувалося, це були представники сумнозвiсної "секти Догнала", лiдера якої сьогоднi розшукує мiлiцiя для подальшої депортацiї.

Перехожi ледве розумiли, що вiдбувається. Екзальтованi жiнки зi скляними очима ледь не з кулаками накидалися на студентiв, якi намагалися їх заспокоїти.

"Секта Догнала" вже давно переслiдує нашу органiзацiю, -- говорить Яна Баллод, студентка Львiвського Нацiонального унiверситету iм. I. Франка, координатор проекту мiжнародної дослiдницької групи "ELSA". -- Цього разу вони назвалися "громадською сiмейною iнiцiативою Львова" та "Всеукраїнським рухом батькiв". Ми не розумiємо, звiдки в них така агресiя. Ми просто хотiли провести звичайний тренiнг. Захiд був присвячений темi сексуального насильства у сiм'ї. Щоб про це розказати, спецiально до нас завiтав американський психолог Джеймс Гiлл. У США вiн працював iз жертвами сексуального насильства, тож нашим студентам хотiв розказати про свою роботу, методи реабiлiтацiї, тощо.

Оскiльки захiд був вiдкритим, то кiлька сектантiв увiйшли в аудиторiю, де й вiдбувався тренiнг. Цi люди всiлися за першу парту i почали ставити беззмiстовнi та дивнi запитання. Тодi ми попросили їх покинути аудиторiю, i поки ми розмовляли з психологом, вони викрали носiй iнформацiї, який був пiд'єднаний до ноутбука. Ми й самi не зрозумiли, як це сталося. На цьому пристрої американець зберiгав десятирiчну iнформацiю, численнi доповiдi, дослiдження. Та що найгiрше, на "флешцi" є копiя його паспорта та iнша особиста iнформацiя".

Сам психолог ще досi оговтується вiд пережитого шоку. Його здивувала дика реакцiя сектантiв. Вiн досi не може зрозумiти, чому цi люди такi лютi.

"Такого я ще не бачив! Такi ж лекцiї проводив у США, у країнах Європи, але нiхто так не реагував, -- каже Джеймс Гiлл. -- Тема насильства у сiм'ї вже давно не новина. У нас про це говорять вiдкрито i роблять усе, аби припинити педофiлiзм".

Студенти припускають, що, можливо, у "сектi Доганала" процвiтає педофiлiя, а тому її члени могли так агресивно перешкодити виступу лектора, який планував роз'яснити, як подолати це явище.

Американець сподiвається, що за його справу вiзьмуться правоохоронцi, i йому повернуть украдену рiч.

Водночас мiлiцiя запевняє, що з'ясує всi обставини iнциденту. Наразi ведеться слiдство та вже вiдкрито кримiнальне провадження за статтею 185 частиною 1 -- крадiжка.

Юлiя Голодрига

http://expres.ua

Молитва за навернення догналівців

Господи Боже Вседержителю, Отче Господа нашого Ісуса Христа, Ти, котрий хочеш, щоб усі люди спаслися і до пізнання істини прийшли, послав у світ, заради заблуканої овечки, Сина Свого Єдинородного, Спаса й Ізбавителя нашого, щоб Твій образ і подобу віднайти і відновити.

Тому благаємо Тебе, Всемилостивого Отця, Творця неба і землі, зглянься на наші молитви і просвіти, наверни та прилучи до вибраного Твого стада тих, що були спокушені та зведені древнім чоловіковбивцею – дияволом, та відпали від Твоєї єдиної, святої, соборної, апостольської Церкви.

Нехай через благодать навернення та святого покаяння вони знову стануть дітьми світла, прикрашеними славою Пресвятого Імени Христа Твого, спільниками та учасниками з усіма вірними твоїми святих тайн Твоїх на прощення усіх їхніх прогрішень, на зміцнення їх подальшого життя у вірі, на здоров’я душі і тіла та спадкоємство царства небесного. Амінь.

http://www.ugcc.lviv.ua/images/files/PDF/buklet_dohnalivci_2.pdf

"Постриг у монахині" проти волі матері...

Дорогі батьки, пильнуйте своїх дітей від деструктивної секти лжепророка Тонека (Догнала), котра всю свою антихристиянську діяльність на теренах України здійснює незаконно і в якій використовується гіпноз, різні магічні техніки, що вже доведено раніше!

«Богослов’я» і ціль догналівців – це очорнення Глави УГКЦ та ієрархії...

Про догналівців багато чув і читав, зокрема і на цьому порталі Кіріос, от трапилася нагода ознайомитись з їх публікацією. Мені випадково попав до рук їх «Лист з УА 14/2010». Якщо бути відвертим, то взяв його у руки не для читання, а з іншою ціллю, але після декількох сторінок, а саме з 19 по 26, які я дійсно використав з належною ціллю (думаю догадуєтесь, про що я…), а часу вільного, як на диво, мав достатньо – вирішив і почитати, що ж там пишуть наші УДС – українська догналівська секта.

Як у кожній справжній секті в них формуляр визнання складається з "7 пунктів".

«Богослов’я» і ціль догналівців – це очорнення Глави УГКЦ та ієрархії.

Також догналівців забороняють грати дівчатам у футбол, тобто фактично забороняють вид спорту, що є порушенням прав людини, також це порушення права на працю, бо для когось футбол - це робота, а вони називають це злочином проти людської природи та людськості.

Головна ціль догналівської четвірки це – політика!!!

Під релігійною маскою догналівська четвірка веде свою дисидентську діяльність проти України та УГКЦ, яка у всі часи боронила свободу та ідентичність України. Догналівці стараються повернути Україну та інші пострадянські держави до «матері Росії» і звичайно де єдиної «канонической церкви - МП», про це свідчать цитати з їх листа, якого вони почали писати на «Ви», а закінчили на «Ти». Догналівці бачать тільки один вихід – єднання з Росією, а про зближення з Європою і мова не може йти:

«Ситуація в Європі і у світі сильно впливає і на Вас, на три держави колишнього Радянського Союзу. У ці дні вирішується майбутнє Ваших трьох незалежних народів, чи виберете благословення чи прокляття». Ясне діло, що прокляття це якщо країни будуть єднатися і зближуватися з Європою, а благословення - «Русский мир».

«Сучасна ідеологія котру просовує ООН і ЄС, спрямована проти людської природи». Ну та певно, Європа – це зло, а Росія – добро.

«Це більш небезпечний тоталітаризм, ніж той, який був поєднаний з комуністичною ідеологією». Догналівці підтримують і оправдовують тоталітарію і тиранію, яка тисячами погубила життя священників і вірних УГКЦ, оправдовуючи Сталіна, а тим самим і Росію.

«Єдиним рішенням для Росії, Білорусії і України є як найшвидше вийти з ПАРЄ, створити східну співдружність до якої можуть долучитися і менші держави, такі як Молдавія, Грузія і Вірменія» - це прямо підсумок всього сказано і суть та ціль догналівської організації – повернення до «нового Союзу».

«Розуміємо, що після відходу комуністичної влади настав певний політичний вакуум, яким зловживала напівтаємна організація масонів, що мала свої плани щодо Росії». Масони, тайні організації… - параноя.

«Мусимо пригадати, що західне християнство з надією очікує, що пробудження прийде з території колишньої радянської Росії». Цими словами "підгорецькі" догналівці стверджують, що західна Католицька Церква очікує «пробудження», це пробудження прийде від Росії, а признають за істинну «каноническую» Церкву Російську і бачать спасення лише в ній.

Догналівці, подібно до Свідків Єгови, визначають хто попаде в Царство Небесне, а хто - ні, от тільки Свідки Єгови кажуть, що буде 144 тис. «обраних», а догналівці приговорюють до пекла: «Вічне життя, однак, людина може втратити через невіру, через відкривання себе неправдивим ідеологіям, які ведуть до деморалізації і до духовного рабства тут на землі. У вічності за скоєне зло таку людину чекає вічне засудження в пеклі». Це є груба помилка, бо ніхто з людей не може знати, хто попаде в Царство Небесне, а хто - ні. Тим самим вони заперечують свобідну волю людини.

Увага! Догналівці затягують в свою секту і руйнують сім’ї, маніпулюючи цитатою: Мр.8,34 «Коли хтось хоче іти за мною, хай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде слідом за мною»

Всі свої дії вони аргументують, що роблять з відома Святішого Отця – відіслали свого спам-листа до Риму і от весь їх «відом», звичайно Апостольська Столиця не буде розглядати всякий маразм.

Отож, прочитавши їхній «Лист з УА 14/2010» можна побачити, що їхня правдива ціль і місія на території України - це пропаганда всього російського і єднання з Росією, а також підривання довіри до УГКЦ, яка є дійсно українською Церквою і у всі віки свого існування боролась за інтереси своїх вірних та противилася загарбникам. "Підгорецькі" догналівці діють з Блаженнішим Любомиром так, як вчинили світські ЗМІ з папою Бенедиктом XVI на тему контрацепції – перекручують сказане та маніпулюють правдою.

Бережіться цих перевертнів, бо укуси їх смертельні для правди, зброя їх – брехня і очорнення, метод – підступ та намови, плоди їх – розколи і ненависть у сім’ї, парафії, церкві.

logos

Джерело: http://kyrios.org.ua

Основні риси діянь культу Догнала від о. Дмитра Григорака, ЧСВВ

- Вважають себе «пророками» і що виключно через них діє Бог, тобто заміняють собою (4-ма особами!) весь єпископат і провід Католицької Церкви;

- Обманюють тих, хто їм вірить, що вони є в єдності зі Святішим Отцем, а це є пряма неправда: Папа ніколи їх не благословляв на єпископство і Апостольський Престіл ніколи їх не проголошував єпископами, вони ніколи не були пропоновані як кандидати на єпископів синодом УГКЦ, їхніх імен нема у списку єпископів всієї Католицької Церкви (Цей список наз. «Аnnuario Pontificio»); до нині невідомо, хто їх святив і чи взагалі свячення мали місце;

- Звинувачують главу УГКЦ в «єресях», які вони самі йому приписали, які його ні в якій мірі не стосуються, маніпулюючи висловами Блаженнішого, додаючи свої коментарі, перекручуючи факти і подаючи навіть пряму неправду;

- «Викляли» з Церкви (посмертно!) Великого Папу – Івана-Павла ІІ (теж приписавши цій епохальній особі якісь «єресі»);

- «Викляли» з Католицької Церкви майже 3,5 тисячі єпископів, тобто практично всіх Католицьких єпископів, залишивши поки що самого Святійшого Отця і ще кількох єпископів;

- Критикують і не приймають деяких рішень ІІ Ватиканського Собору.

- Хоча всі їхні «анатеми» і «викляття» не мають жодної ні юридичної, ні духовної сили, але все це вказує на те, що ці 4 особи (лідери «групи Догнала») фактично вже не є католиками не тільки юридично, але й духовно і ментально. Вони все далі й далі віддаляються від Католицької Церкви, спалюючи за собою всі мости...


Інформацію взято із інтерв'ю з о. Дмитром, котре було подане в газеті “Чортківський Вісник” №48 (150) 10 грудня 2010 р. – №49 (151) 17 грудня 2010 р.

http://www.buchacheparchy.org

Вектор вказує на Москву?

Кожна епоха накладає свій відбиток на історію людства, історію суспільства, історію Церкви тощо. У дальшій перспективі дослідники української історії ще напишуть свої наукові праці про наше минуле. Це будуть, очевидно, великі трактати, реферати, історичні розвідки, дискусійні статті. Ми ж сьогодні самотужки застановімося на хвильку над подіями минулого століття і хоч приблизно збагнімо те зло, котрого зазнав український народ, українська земля, українська Церква протягом останніх ста років.
У минулому столітті особливої кривди зазнала Українська Греко-Католицька Церква. Фатального удару по нашій Церкві, коли були понищені наші монастирі, позакривані наші семінарії і Академія, вимордовані і заарештовані митрополит, єпископи, священики, монашество тощо наніс «псевдособор» 1946 року, котрий був одним із наслідків ІІ-ї Світової війни. Більше ніж сорокарічна перерва в легальній діяльності Церкви спричинилася до того, що майже цілком занепали, а властиво, затерлися, дух і традиції передвоєнного галицького духовенства. Їх місце заполонила московська ментальність і невластиві нам розуміння і сприймання гідності священства як такого. У Церкві втратилася історична тяглість нашого духовенства, згубився приклад до наслідування, зник зв’язок поколінь. В результаті маємо у сьогоденні стан духовенства, котрий далекий від зразкового. Такий стан ми ще довго будемо спостерігати і терпіти, якщо не зуміємо радикально взятися до його направи.
Читаючи «Заповіт» Патріарха Йосифа Сліпого, знаходимо наступні рядки: «Пам’ятайте, що нарід, який не знає або загубив знання свого минулого з його духовними скарбами, вмирає і зникає з лиця землі. Рідна наука окрилює народ до лету на вершини зрілого серед народів світу народу!». Кожен з нас на своєму місці мав би старатися і працювати, щоб не пропадало знання нашого минулого, щоб, переосмислене, воно давало добрі і рясні плоди.
Однак, саме тепер, коли відзначаємо 20-ліття виходу нашої Церкви з підпілля, коли заструпилися глибокі рани і можна вільно молитися до нашого Господа, Церква знову зазнає підступної агресії – її намагаються розколоти, щоб знищити. Кілька чужинців, що якийсь час замешкують в Україні, проголосили себе єпископами і, зорганізувавшись в «правовірний синод», подають заяву до державної влади з вимогою зареєструвати їх під титулом «правовірна греко-католицька церква». Цікавим є те, що мусульмани по відношенню до нас – християн, визнають себе правовірними. Можна зробити висновок, що ці новітні «апостоли» хочуть запровадити у Церкву ще й мусульманську течію. Адже по відношенню до кого вони бажають бути правовірними? Напевно це про них говорить св. апостол Павло: «Оті бо – то апостоли неправдиві, робітники лукаві, що вдають апостолів Христових. Воно й не дивно: сам бо сатана вдає з себе ангела світла. Нічого, отже надзвичайного в тому, коли і його слуги вдають із себе слуг праведності. Кінець їхній буде за ділами їхніми» (2 Кор. 13-15).
Сьогодні відкриваються секретні сейфи, стають явними таємниці, людям відкривається істина. Та й хіба ж може бути інакше? Адже Господь говорить нам: «Нічого бо нема захованого, що не стало б явним, ані нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло» (Лк 8, 17). Минеться час, відійдуть у небуття і ці новоявлені «месії», що вдають із себе синів світла, можливо знайдеться і психіатр, котрий розповість про їхній діагноз, відкриються потаємні архіви, і виявляться справжні наміри оцих «правовірних апостолів», що сьогодні так сильно хочуть бути єпископами, патріархом чи навіть папою.

Казав хтось із древніх мудреців: скажи мені, хто твій друг, і я скажу про тебе: хто ти. Я не мудрець, але на їхню адресу відважуся трохи перефразувати: нехай скажуть хто святив їх і їхнього «верховного архиєпископа», і я скажу кому вони служать. Вектор вказує на Москву.

о. Іван Галімурка

Джерело: http://olha-church.org.ua

Братва Самуїла, або Чи не є політичним проектом новостворена «церква»?

На сайтах електронних видань в українському інформаційному просторі з літа минулого року зашурхотіли меморандуми, звернення, оцінки, в яких задзвеніло «найправдивіше» слово святих отців проголошеної, але ніде ніким не зареєстрованої нової течії віри — Української правовірної греко–католицької церкви (УП ГКЦ). Нововірці б’ють чолом, що вони відділилися від єретичної, як вони стверджують, течії Української греко–католицької церкви, очолюваної Любомиром Гузаром, що дістався до влади в УГКЦ разом із групою американців і людей із Заходу, які мали такого ж духа апостазії. Як бачимо, дух релігійних неофітів, невідомо де і ким висвячених, та створений ними «правовірний Синод» воскресають у велемовних полеміках. Вони не хочуть фальшивої єдності, бо це є зрадою християнської віри «з причини єресей» кардинала Любомира Гузара і обраної ним ієрархії. Їхні «божественні» мотиви монологів завзято «гуляють» в інтернет–виданнях, наприклад, у таких одіозних, як «Русскоязычная Украина» тощо.

Дещо дивує, що серед цих «активістів–борців» із кардиналом Любомиром Гузаром за українську паству фігурують словак Самуїл Обергаусер, чехи Ілля Догнал та Методій Шпіржік, українець Маркіян Гітюк із польським релігійним вишколом. Проте не може не насторожувати й інше: активність новонавернених «загорілася» саме з приходом до патріаршого престолу російської православної церкви Московського патріархату владики Кирила. Відомо, що до інтронізації він тривалий час був головою синодального відділу зовнішніх церковних зв’язків. Тобто очолював церковну дипломатію. Точніше, просував московську релігійну ідеологію в «російський світ православ’я». Тоді йому дорікали за слабку дипломатичну роботу на українському напрямку, хоч він нібито і виступав за православно–католицький діалог. То чи не є діяльність новоствореної УП ГКЦ наслідком «вирівнювання» московського впливу на українському напрямку?

　
«Клони» проти гендеру

Що ж несе в світ правовір’я цей, схоже на все, політичний «клон» — УП ГКЦ? Єпископський квартет звучить дещо не релігійно, коли декларує: «ЄС замість практичної допомоги в економічній галузі нав’язує українцям антиморальну гомосексуальну ідеологію, поєднану з т. зв. гендерною рівністю. Плодом є моральний розклад особистості, сім’ї і народу...» Тобто вони покликані не лише молитися, а й «заробляти авторитет» в української греко–католицької громади. Отаборившись у Підгірцях, що поблизу Львова, вони пишуть і пишуть. Так, у листах до президентів України і Росії Віктора Януковича та Дмитра Медведєва, православних єпископів України і Росії, депутатів Верховної Ради України і депутатів російської Думи псевдоцерковні гречкосії, підмінюючи поняття, оголосили «хрестовий похід» проти... гендерної політики в нашій державі.

Якщо Європейський союз і справді нав’язує українцям таке зло, то чому нібито українські єпископи звертаються по допомогу і до президента Росії, депутатів російської Думи та православних єпископів Росії, котрі з католиками не хочуть мати нічого спільного? Невже «звітують» у такий публіцистичний спосіб перед «старшим братом» про свою організовану діяльність із розколу української греко–католицької церкви (УГКЦ)? Правда, з українською мовою у преподобних отців чомусь не все гаразд, бо плутають моральне розтління із моральним розкладом.

Можна хіба що поспівчувати цим першопрохідцям, які прийшли в Україну, щоб боротися «з моральним розкладом особистості, сім’ї та нашого народу». Так, дійсно, тут особливо важливо не помилитися народом — бо ж у своїх країнах, слід сподіватися, вони вже навели лад у цьому питанні. Чи й там правовірці називають протиприродною ідеологію гендерної рівності, яка, мовляв, має ті самі філософські та ідеологічні корені, що й ідеологія нацизму. Можливо, за провокаторськими ігрищами Самуїл із братвою не мали часу поцікавитись, що таке гендерна політика?

У Державній програмі з утвердження гендерної рівності (2005—2010) написано, що саме наша Українська держава вважає суспільними гендерними труднощами, яким вона береться запобігти. Програма вказує, що гендерні розриви (різниця між становищем жіночої і чоловічої частини населення з кожного окремого питання) спостерігаються у таких речах, як: тривалість життя (тривалість життя у чоловіків на 10—12 років менша, ніж у жінок, а 40% чоловіків не доживають до пенсійного віку; середня тривалість життя українок з 1990–го також скоротилась на 3 роки, з 75 до 72); смертність (у віці 30—40 років чоловіків вмирає в чотири рази більше, ніж жінок); фемінізація бідності (на тлі загального збідніння жіноча частина населення бідніша за чоловічу); міграція за кордон (українки дітородного віку значно переважають серед трудових мігрантів); дітонародження (на кожну жінку дітородного віку в 1999–му до 1.2 дитини у 2005–му); старішання населення, серед якого поступово починають переважати бідні жінки похилого віку; доступ до майна і власності (велика власність стовідсотково належить чоловікам і 4/5 середнього та малого бізнесу), що стає причиною малої участі жінок у системі прийняття рішень. Так само гендерні розриви відзначають у заробітній платні, пенсійному забезпеченні, затратах фізичних сил і часу в домашньому господарстві, наявності вільного часу, протиправній поведінці тощо.

Ось що є підставою для державної уваги і змістом її гендерної політики. Однак це байдуже облаченим у ряси одіозним словако–чехо–полякам. Вони тлумачать гендерну рівність, м’яко кажучи, хворобливо. І під вигадані «святими» отцями злочини вже є в них злочинна «модель» гендеризму, яка чого тільки не передбачає — від «узаконення пропаганди гомосексуалізму в освіті, культурі і мас–медіа» і до узаконення гомофобії, яка карає батьків, коли ті не оберігали дітей від гомосексуальної пропаганди...»


«Грiшнi» закони

І, на їхнє переконання, винне в пропагуванні моделей гендерної рівності національне та глобальне законодавство, яке є неприхованим злом. Ці релігійні неофіти зумисне плутають якусь тільки їм чотирьом відому чистоту віри із чистотою осмисленого людського співжиття в соціальній рівності. Певно, при­їжджій братві ще не вдалося ознайомитися з українською Конституцією, яка гарантує «рівність прав жінки і чоловіка».

Але приїжджі псевдоотці б’ють на сполох, мовляв, гендер — видумування штучної рівності! Абсурд — несправедливість! Фізично жінка не має стільки сили, щоб бути шахтарем або працювати на будівництві, на металургійних заводах та займатися важкою чоловічою роботою. Справедливо, що за важку роботу є вища заробітна плата. Тим більше — батько завжди утримував сім’ю. Що стосується політики, то яка рівність? Жінка, яка має здібності, може працювати в політиці, але ж природні схильності до політики мають, швидше, чоловіки. Було б нерозумним, аби чоловіки, згідно з правилами гендерної рівності, працювали в садочках, були швеями, перукарями, піклувалися про домашній побут і т. д... Ці абсурди були пропхані в ЄС з явною метою знищити моральні та духовні цінності... І так далі й тому подібне протягують у своїй правовірній філософії та чистій вірі засновники УП ГКЦ.

Несправедливе, нерозумне, абсурд — аргументи «єпископів» новопосталої «церкви».

Такі заяви і провокації викликають чимало запитань в широкої української громадськості, зокрема такі: кому вигідно, аби комплекс соціальних проблем в українському суспільстві, в тому числі — гендерних, зумисне ігнорувався та не розв’язувався? Кому потрібне оце бездумне руйнування соціальних (гендерних) відносин, які держава тільки–тільки розпочала з’ясовувати та розробляти засоби впливу на них; чи допустить держава, передовсім в особі гаранта Конституції України, це цинічне знущання над її законами і суспільством.

Ми поставили ці та інші запитання зі всього спектру зазначеної проблематики директору Київського інституту гендерних досліджень, кандидату філософських наук Марфі Скорик.

— Чому зараз з’явилися ентузіасти–правовірці на західних теренах, щоб допомагати утверджуватися Московському патріархату?

— Звичайно, українське суспільство уже не раз спостерігало подібні технології «розколу» — на прикладі політичних партій, щоправда. Немає нічого дивного, що ці ж перевірені засоби поширюють і на церкву, цього разу спрямовуючи проти Любомира Гузара. Ймовірно, святість церкви і повага до почуттів християн, її вірників, не належить до професійних чеснот цих спеціалістів.

Одне очевидно: йдеться про спробу дискредитувати державну політику і діяльність центральних органів нашої влади іноземними, принаймні за похо­дженням, громадянами. Їхні заяви також дискредитують і християнські конфесії, впливові в Україні, адже широкому загалу не відомо, що ці люди («підгорецькі отці») виключені зі спільноти вірних Католицької церкви, а їхній організації — «церкві» УПГКЦ — Мін’юст відмовив у реєстрації.

— Чому держава не реагує на такі прояви, пов’язані з внесенням у суспільство напруги, й якою має ця реакція бути?

— Наскільки мені відомо, на це «звернення» зреагувала експертна рада з питань розгляду звернень за фактами дискримінації за ознакою статі при Міні­стерстві України у справах сім’ї, молоді та спорту. Експерти вказували, що в заяві–скарзі нормативно–правові акти з питань забезпечення гендерної рівності наводяться довільно, низка їх просто замовчується, а дані не підтверджені чи перекручені, не відповідають змісту. В Україні не розробляли жодної гендер–гей політики, не існує проектів законів про розширення прав сексуальних меншин (нормативна база та проекти всіх законів містяться на сайті міністерства). Не планується також і введення гомодиктатури (що б це не означало). Так само не планується прийняття «карних законів про т.зв. гомофобію»... Виникає інше запитання: чи є у цій заяві хоч щось, окрім брехні?

— Які можуть бути наслідки дій цих розкольників?

— Однозначно гострою буде — вже є! — реакція громадськості. Не думаю, що християни, незалежно від конфесій, схвально поставляться до того, що кілька підбурювачів іноземного походження псевдохристиянською риторикою отак компрометують церкву — шановану в Україні соціальну інституцію.

Впевнена у негативній реакції жіночих організацій, яких в Україні понад 700 і які практично «вивозять на собі» цілий спектр гострих соціальних проблем (допомогу дітям, допомогу сім’ям, протидію домашньому насильству, протидію торгівлі людьми), особливо у регіонах. Бо такі заяви є по суті грубим наклепом. Так, 10 листопада ц.р. мережевий інформресурс «Політикантроп» опублікував статтю про те, що думають про них представниці громадських організацій Львівщини.

Не мовчатимуть й інші громадські організації. Адже такі заяви спрямовані на дестабілізацію суспільства у вкрай важливих сферах, зачіпають за живе кожного — і чоловіка, і жінку, для кого родинні цінності не є розмінною монетою у грубому політичному торзі. Не залишать таких заяв без реагування й фахівці, які формують в Україні гендерну політику і яких можна розглядати як таких, хто постраждав від цього відвертого наклепу...

Михайло СТАРОРЯБИНСЬКИЙ


http://www.umoloda.kiev.ua

Врятувати УГКЦ і Україну!

На сторінках антисектантського блогу розміщена стаття «Врятувати Василя Кирилича» відомого журналіста Анатолія Власюка .

У ній автор, зокрема, зазначає: "Наш колега журналіст Василь Кирилич важко хворий. Ні, зі здоров’ям у нього, на щастя, все гаразд. Мова йде про душевну недугу, назва якій - сектанство. З недавніх пір Василь Кирилич увірував у так звану догналівську єресь, яка паплюжить Українську Греко-Католицьку Церкву. Вмілі пастирі зазомбували його, і нема на те ради. Втім, сам Василь вважає, що це ми невиліковно хворі."

Попри певну стурбованість долею Василя Кирилича, у мене більше занепокоєння викликає доля УГКЦ та України, у зв‘язку із загрозою, яка йде з різних джерел, у тому числі , в певній, нехай, незначній мірі, зі сторони секти Догнала.

Василь вважає, що він і музикант, і поет, і видавець, і журналіст, тому раду собі у житті давав і надалі дасть. Уся його "релігійна діяльність" - це якраз і чергова потуга - дати раду собі і дітям, тобто дочці Оксані, яка перебуває в монастирі у Брюховичах. В разі організації на базі сьогоднішньої секти нової офіційної, харизматичної, привабливої церкви на чолі із Догналом, Василь, який так сильно прислужився секті, що на сьогодні він, чи не єдиний, хто публічно та відкрито захищає секту, мав би підставу розраховувати на той чи іншій статус у ній, як для себе, так і для Оксани, із усіма наслідками морального та матеріального характеру.

Але, як тільки він переконається, що з того нічого не буде - сам відійде і дочку забере з монастиря. Тепер це легко буде зробити, бо колись це йому не вдалося - дочка щиро хотіла служити Господу. Але ті первинні, щирі і наївні мотиви, що заставили її туди піти, дискредитовані. Замість того, щоб молитися Богу, її час до часу "кидають під танки", вимушуючи ходити по містах з вигуками проти геїв, бити священників у Чорткові та Дрогобичі.

Попри власну значимість для себе, своїх рідних та близьких, будь-яка людина є скороминучою у цьому житі та незначною у порівнянні із УГКЦ та Україною, які піддаються великим нападкам з різних сторін, у тому числі зі сторони секти під керівництвом агента КДБ Догнала (кличка Тонек).

Як видно із російськомовної версії їхнього сайту, різних листів до Президента Росії та Держдуми Росії , там йдеться про такі речі як "Объединение православных и католиков" , "Создание Восточной Соединенной Европы (ВСЕ) ", "Предложение к созданию Украинской Народной Партии (УНП)".

Тобто секта не зациклюється тільки на боротьбі проти УГКЦ. Перед нею стоять і політичні завдання - ліквідація державності України через включення її до "ВСЕ" , ліквідація українського Греко - католицизму шляхом злиття з Руским Православієм, розпалювання міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі, інші деструктивні дії.

Тому більше занепокоєння ніж приватне життя сектанта, його фобії та психічний стан, викликає антикатолицька, антиукраїнська та антидержавна діяльність секти Догнала УПГКЦ, яку треба якнайшвидше присікти , не давши їй пустити коріння.

Р. Пилипів, адвокат м. Дрогобич

Джерело публікації: http://www.facebook.com

Самозвана секта "УПГКЦ" має на меті цілковиту руйнацію УГКЦ

"Зречення Підгірець насправді означає зректися Ісуса - свого Спасителя, повернутися серцем до поганства, і так піддатися під владу духа смерті..." (Брехня агресивної секти Тонека-Догнала).

Будь-яка секта вважає тільки себе богообраною і часто останньою інстанцією правди. Критика секти, якихось неадекватних дій її лідерів, категорично не сприймається та відкидається. Однією з характерних ознак сектанства є те, що певну релiгiйну громаду очолює харизматичний лiдер, який вважає, що зумів отримати вiд надприро­дної Сили (Бога) нове найунiкальніше "об'явлення" і при тому по­кликаний виконувати своєрідну роль нового "месiї". Якщо ж хтось не хоче розділяти його "унікальних" поглядів, то він дуже помиляється та слідує в цій "апостазії" за дияволом, буде в пеклі. Тому багато нині чуємо у світі про прерізне сектантство, адже є просто безмірною на землі кількість різноманітних вишуканих сектантських спільнот чи культів.

Варто, безперечно, в дочасному житті завжди стерегтися, особливо нашим католицьким вірним, також нової кабалістично-окультної секти, що вперто маскується під УГКЦ у своїй схизматичній "правовірності" та магічних "реколекціях", на котрих всього-на-всього промивають хитро по-сектантськи мозок, зомбують разом із гіпнотичними практиками. Мова, отже, йде знову тепер про ще одних лжепророків, догналівців чи "УПГКЦ", що є явним проектом КДБ, ворогів Христової Церкви. "Багато бо лжепророків прийшло на світ" (1 Ів. 4, 1).

Відоме теж свідчення від начебто регіонала з Донецька, що свого часу "Догнал і його команда хотіли перейти в Московський патріархат, але Кирило і його команда доручив їм так працювати. Так від них більше користі..." (Регіонал. Донецьк). Це було поміщено як коментар раніше тут. Все може бути. Відома їх неабияка симпатія у злобному критиканстві ієрархії УГКЦ до теперішнього патріярха РПЦ через окремі прилюдні оди-послання, як і до В. Януковича. Як кажуть, від культу догналізму до лікарні лише один малий крок...

Аж тепер стає знаною річчю, що в Україні спецслужбами іноземних держав створюється немовби "паралельна УГКЦ", що величає себе на диво тверезомислячим у парадоксальний спосіб "УПГКЦ". Цей агресивний культ незаконно вимагає державної реєстрації і піариться вже як може, заявляючи лукаво про свою приналежність до греко-католицизму.

Як відомо, в інтернеті вже тривалий час навіть є так звана база даних колишніх таємних співпрацівників служб безпеки Чехії, серед котрих, між іншим, фігурують нині у публічний спосіб дані про Антоніна (Іллю) Догнала під кличкою або кодовим ім'ям "Тонек", який вважається лідером цієї езотеричної секти. Відома річ, що 4 жовтня 1991 у Чеській Республіці прийнято "Закон про люстрацію", котрий, отже, ухвалив тамтешній парламент. І от з цієї причини оприлюднили таємні списки, що були чинними в комуністичній добі. На п’ять років від роботи в державному апараті було відсторонено кадрових працівників і теж різних таємних агентів спецслужб. Так само і співробітників так званого партійного апарату комуністичної партії, що керували безпекою держави на політичному рівні. Загальна кількість осіб - 140 тис. Що цікаво, на згаданому сайті гуру Антонін Догнал там також представлений як такий, що мав неабиякі контакти із російськими та чехословацькими спецслужбами. Про цей кричущий факт також згадує колишній дисидент, вірний УГКЦ, п. Іван Гель у своїй статті про шовіністичну секту догналівців "Квартет самозванців".

Протикатолицька й антиукраїнська група Догнала знову традиційно не погоджується та заявляє, що це ще одна видумка... Ну, як і переважно. Звичайно, ця правда їм тепер дуже-дуже невигідна. Пише дехто від них, що та інформація вже "застара й немодна", тому що нібито на запит аж самого "владики" Іллі теперішня влада Чехії надіслала спростування... Вони вже оприлюднили начебто "спростування", що А. Догнал цілком не причетний до тих дій, та це схоже більше на документ фіктивний, а не правдивий, бо ж є база даних у мережі. Через те, що часто зводять ниці наклепи та дезінформують християнський світ, що вже виглядає на патологію, то нема до них справедливо великої довіри. І навіть те, що починають вказувати на якогось можливого однофамільця їх лідера, іншого Догнала, порівнюючи цю ситуацію із повним тезкою Глави УГКЦ, ще одним Любомиром Гузаром, що був масоном (родом із України, потім жив у Франції), не переконує... Вважаю, що це просто не для порівняння, бо дійсність є така, що дані про особу, наприклад, дата народження, зі згаданого вище сайту, де Антонін Догнал фігурує як причетний до секретної агентури, цілковито збігаються!!! Зацікавлені особи питалися про те василіян і це підтвердилось. Це дійсно та сама особа! Не йдеться тільки про "однофамільця", адже світське ім'я Антонін те саме, прізвище, дата народження...

Що ще треба для доказу? Якщо все так чисто, то чому нема дати його народження в життєписі А. Догнала на їхньому єретичному (антикатолицькому) та суціль брехливому сайті всілякими мовами "Чотири слова з України"? Там він представлений мало не мученик, якого тривало переслідувало в минулому комуністичне КДБ... Так і здається, що чогось ще бракує для цілісності інформаційної картини, що не все ще чисто. Між іншим, недавно один їх відомий палкий прибічник порадив мені в цьому контексті не поширювати дезінформації та пильнувати за розвитком подій, не повторюючи "старого й спростованого". Особисто незнайомий із якимось серйозним спростуванням, що й старався довести. Висновок із цього: А. Догнал - це колишній співпрацівник кагебістів, якщо таким ще таємно не залишився, адже діла виявляють людину. Як засвідчує історична минулість, КДБ вже не раз проникало у церковні сфери, ведучи зокрема боротьбу проти УГКЦ, Ватикана тощо. Група Догнала (Тонека) насправді має більше на меті не боротьбу за "чистоту віри та обряду", подолання надуманих "єресей" Глави УГКЦ, бо в них самих їх аж понад міру вже, судячи по їх писаннях (факт єресі в Католицькій Церкві має право ще встановлювати авторитетно та остаточно Рим, а не якісь самозванці), - їм ідеться про замасковане нищення Греко-Католицької Церкви як такої через добре продуману кагебістську методику. І це ж добре видно в наші тривожні часи...

Ось яка є правда про "правовірність" та єретичність догналізму. Що вони є москофіли та керовані Москвою-видно також із натяку ось у цій російськомовній статті. Як кажуть в українському народі, на злодієві горить шапка.... У ролі заколотників адепти секти Догнала наважуються провокувати мирне населення на конфлікти та насильство. Як бачимо, УГКЦ переслідується й надалі, зокрема через заблуканих синів і дочок, що лиють відрами бруд на святе через фальшиві різномовні ЗМІ, шляхом брудних технологій, чорної брехні, фальсифікацій, напівправди та антицерковно-державних законів. Взагалі-то нечистий (спокусник) дуже любить мавпувати речі з релігійної сфери, тому й маємо вже несподівано якийсь "правовірний синод", паралельні церковні структури, лжехіротонії, "висвячення" для секти задля кількості нових священиків проти канонічного права Католицької Церкви (ККСЦ) та без пройденої священичої формації чи навчання; маскування під християнство, видання себе за найправильніших та безпомильних католиків, ширення лжевчень тощо. «Підгорецькі отці» не тільки не єпископи, але й не монахи-факт відомий у Церкві.



Макс КМІТЛИВИЙ

Апостатичний "синод" догналівських схизматиків

Догналівське "духовенство" (послідовники групи Догнала) знову вводить інших, тобто автентичних католиків, в оману. Не розуміє добре релігійних понять, фальсифікує дійсніть...
Не раз у своїх зловорожих пасквілях вони називають Блаженнішого у брутальний спосіб "апостатом", а весь Синод УГКЦ, що перебуває поки що в єдності зі своїм теперішнім Главою з волі Божої та бажання Вселенської Церкви - "апостатичним". Однак робимо об'єктивно висновок, що під цю категорію "апостатичності" підпадають якраз "підгорецькі", що перекидають на інших свої злочини у сфері духовності та фальсифікують терміни.

То хто ж такий насправді апостат? Найперше - це відпадник, відступник від чого-або кого-небудь; віровідступник (див.: http://www.slovnyk.net). Хто відрікся повністю віри у Христа...

Хіба Любомир Гузар зі Синодом відреклися Христа, повністю християнської доктрини, налаштовані проти Господа завжди вороже, вдарившись вперто у безбожність? Не чув такого, не стикався з подібним. Де таке є? Наклепи знову беруть верх.

І не варто теж приватні думки Блаженнішого догматизувати. Він же на кожному кроці не говорить те, що раз висловив у "Бесідах з Блаженнішим...". Не навчає Глава УГКЦ так постійно. Не пише це всюди, пропагуючи. Тому важко тут твердити про якісь "єресі", постійне переконання у протилежному до вчення Спасителя.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії та Catholic Encyclopaedia:

Апостасія (від грец. Αποστασία — відступництво) — термін, використовуваний для позначення релігійного відступництва.

Відступництво є добровільною відмовою віруючого від своєї релігії або відмову клірика від своїх обов'язків або підпорядкування церковній ієрархії.

У сучасному католицизмі розрізняють три типи відступництва (Бенедикт XIV, De Synodo diocesana, XIII, xi, 9):

Відступництво від віри (apostasia а fide або perfidiae): повна і добровільна відмова від християнства, що супроводжується ухваленням іншої релігії (юдаїзму, ісламу і ін.) або відмовою від будь-якої релігії взагалі.

Відступництво (відмова) від церковного сану (apostasia ab ordine): відмова священнослужителя від сану і пов'язаних з саном обов'язків. Спочатку розповсюджувалося і на церковнослужителів, так, Халкидонський собор (451 р.) ухвалив відлучати відступників від сану незалежно від їх положення в церковній ієрархії, цей принцип (лат. ne quis monachus vel clericus а suo gradu apostataret, сформульований в декреталії Льва IX, 1049) неодноразово підтверджувався впродовж середньовіччя. В даний час відступництво від сану не карається церковними законами, проте єпископи зберігають право відлучення відступників, що упираються, від сану.

Відступництво (відмова) від чернечого сану (apostasia а religione або monachatus): відмова ченця від сану, відхід з монастирської общини і відмова виконання своїх зобов'язань перед монастирською общиною або орденом. На Халкидонському соборі було ухвалено рішення про відлучення ченців, що повернулися в світ.

У декреталіях Григорія IX згадуються ще два види відступництва: apostasia inobedientiae, тобто непокора наказу церковної влади і iteratio baptismatis — повторне хрещення або перехрещення.

У Біблії зазвичай означає ухилення від покори Богові або Його слову.

Отже, це все стосується зокрема "підгорецьких протестантів", їхнього не цілком християнського вчення, що вже формується... Це вони віддалилися від святої Католицької Церкви, адже їх так само покарано великою екскомунікою, що теж поширюється на тих, хто підтримує тих екскомунікованих апостатів. "Синод УПГКЦ" витанцьовує під сопілку Москви.

До речі, одна з причин вступу до сект є та, що люди ототожнюють Христову Церкву виключно зі священством, хоч це боголюдська установа. Думають часами, що якщо священики грішать у чомусь, значить Церква неправдива. Просто забувають за інший рівень Церкви: Божий. І за те, що ніхто не без гріха. І що на землі нема нічого (абсолютно) ідеального, що все у руках нашого Творця. Та важко це пояснити духовно засліпленим схизматикам, членам псевдосиноду, тому що пішли проти вагомих законів, особливо церковних!

Пересторога від єпископів Словаччини

Догналізм шириться по Європі! Словацькі єпископи попереджають віруючих щодо діяльності небезпечної секти

Словацькі єпископи застерігають вірних від контактів з 4 священиками, які закидають єпископатові єресь, а також домагаються посмертного відлучення від Церкви Івана Павла II.

Єпископат Словаччини видав 18 січня офіційну заяву, в якій заборонив вірним користуватися з духовного служіння 3 екскомунікованих священиків і 1 диякона. Священики Станіслав Ціґанек, Мартін Хлебек і Мартін Ярабіца а також диякон Петер Мазур були суспендовані, однак не припинили священичої і дияконської діяльності. Безповоротно стягнули на себе відлучення від Церкви, виказуючи непокору єпископам і виголошуючи тези, незгідні з наукою Католицької Церкви .

Справа контроверсійних священиків набула широкою розголосу в словацьких медіа. Все почалося з листа священиків і диякона, направленого до єпископату Словаччини. „Отці-єпископи, якщо ви не сповідуватимете християнської віри і не відречетеся від духу єресі, ви не будете вже єпископами! Ви будете відступниками, які зреклися свого Господа і самі себе викинули з Церкви" - писали в листі. Священики закинули єпископам, що вони недостатньо протестували проти помилок і богохульств в Церкві, які, на їх думку , поширював, між іншими, і Іван Павло II і домагалися його посмертного відлучення від Церкви.

Крім зауважень священики не відкликали своїх вимог, чим зрадили обітницю послуху єпископам, яку давали під час прийняття таїнства Священства і рукоположення в диякони.

Укладені в листі незгідні з наукою Католицької Церкви твердження, які, незважаючи на зауваження, не були відкликані, дозволили єпископам констатувати, що ці священики самі виключили себе із спільноти Церкви.

Архиєпископ братиславський, Станіслав Зволенскі 19 січня на католицькому телебаченні Lux висловив співчуття з приводу цього. За його словами, священики не відзначалися під час семінарської формації і ніщо не вказувало на те, що через кілька місяців після отримання свячень вони створять такий інцидент. Єрарх має надію, що нинішня криза приведе до очищення Церкви.

http://christusimperat.org

За монашим конфліктом у Cтрию стоять люди, яким вигідний розкол УГКЦ — Микола Горинь

Роль УГКЦ в Україні все більше зростає і вона стає потужним осередком релігійного життя, і комусь вигідний розкол УГКЦ, саме тому створюються конфліки на зразок Стрийського — таку думку у коментарі «Гал-info» висловив заступник голови Львівської обласної ради Микола Горинь.
Водночас Горинь зазначив, що обласна влада не може реагувати на цей конфлікт, оскільки він є внутріцерковним. Крім того, до кримінальної відповідальності цих монахів можуть притягнути прокуратура та правоохоронні органи.
Нагадаємо, правоохоронці завершили перевірку по факту побиття єпископа УГКЦ Тараса Сеньківа та священика Тараса Пошивака трьома монахами у Стрию на Львівщині.
«Усі факти перевірені. Розслідування завершено. Ознак кримінального злочину виявлено не було», — сказав керівник прес-центру ГУ МВС України у Львівській області Денис Харчук.
Водночас, як відзначив Харчук, стосовно депортації двох із трьох монахів, які, нагадаємо, є громадянами Чехії, то з цього приводу можливо й було звернення у відповідні органи, зокрема Міністерства закордонних справ, проте про них невідомо.
Як повідомляло «Гал-info», у Cтрию троє монахів з Підгорецького монастиря вчинили спробу вдертися до будинку Єпархіального управління УГКЦ. При цьому були побиті єпископ УГКЦ Тарас Сеньків та священик Тарас Пошивак.
Стрийська єпархія звернулася до місцевої міліції з проханням розслідувати факт нападу трьох монахів-зловмисників.
Як повідомляє отець Павло Худ, троє Підгорецьких священиків належать до групи збунтованих священиків, що самовільно і незаконно, всупереч приписам Католицької Церкви проголосили себе єпископами. „Вони безпідставно уявляють себе проводом УГКЦ, а всіх законних Католицьких єпископів вважають неправдивими”, – повідомив він.
За словами отця Худа, на цьому нападники не зупинилися. „В обід вони спробували захопити храм cвятого апостола Якова, – каже Худ. – При цьому вони побили міліціонерів”.
Стрийська єпархія звернулася до місцевої міліції з проханням розслідувати факт нападу трьох монахів-зловмисників.


http://galinfo.com.ua/news/43468.html

Звершилось те, чого насправді шукали "Отці Підгорецькі!"

Прочитав ціле послання "Отців Підгорецьких", де повідомляється про те, що вони вже є висвячені на "єпископів". Дійшов до однозначного висновку: тут маємо справу вже не з схизмою, а сектою. Зацитую тільки одне речення з цього посланія: "Ваша Святосте, - пишуть вони до Папи Венедикта, - з священиків-целібатів чи монахів залишилися практично тільки ми (попри те, що наших однодумців-священиків в УГКЦ є велика кількість), які маємо відвагу обороняти ідентичність УГКЦ, Ваш примат і непомильність".

Доходжу до висновку, що це є дійсно "бідні" люди, які чогось шукають: власної слави - без сумніву, Божої волі - дуже сумніваюся. Виникає мимоволі запитання: і навіщо було тієї писанини і розсилання усій Церкві листів. Створили віртуальну "Церкву", яка немає нічого спільного з Церквою Христовою.

Однак цікаво, а хто були цими трьома їхніми святителями?

Justyn


http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=950

Відмова на державному рівні в реєстрації "УПГКЦ", ще одної секти

Держкомрелігій офіційно відмовив у праві на реєстрацію Правовірної греко-католицької церкви України


Державний комітет України у справах національностей і релігій розглянув звернення щодо надання дозволу на релігійну діяльність іноземним громадянам та питання про реєстрацію статуту «Правовірної греко-католицької церкви». Про це йдеться в офіційному листі, підписаному головою Комітету Ю. Решетніковим.

У листі сказано:

«Відповідно до ст.. 24 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» іноземні громадяни: Ілля А. Догнал запрошувався Провінцією отців Василіан (УГКЦ) в Україну тільки з 25.06. 2001 р. по 24.10.2001 р; Роберт Обергаузер - з 30.04.2004 р. по 07.02.2005 р; Методій Р. Шпіржік - з 10.05.2003 р. по 10.05.2005 р.

В подальшому Церква не зверталася до державного органу в справах релігій з проханням про продовження терміну їх релігійної діяльності в Україні.

Слід також зазначити, що згадувані вище іноземці грубо порушують внутрішні настанови (канонічне право) УГКЦ, за що рішення рішенням Апостольської сигнатури (найвищого трибуналу Римо-Католицької Церкви) від 07. 10. 2008 р. були виключені з літургійного спілкування у всій Католицькій Церкві.

Таким чином, релігійна діяльність зазначених осіб не відповідає як чинному законодавству України, так і внутрішнім настановам Церкви.

Водночас інформуємо, що питання про реєстрацію статуту «Правовірної греко-католицької церкви» чи іншої релігійної організації з подібною назвою може бути розглянуто лише з урахуванням ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації»: «Держава … бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій..». В даному випадку такими настановами є Кодекс Канонів Східних Церков (ККСЦ). Канон 19 цього Кодексу приписує: «… жодне починання не може приписувати собі назву католицького, якщо не одержить згоди компетентної церковної влади». Такою компетентною церковною владою на своїй канонічній території є іменований чи погоджений Папою Римським правлячий єпископ католицької церкви - член Колегії єпископів, главою якої є Римський архієрей (Канон 49 ККСЦ).

Тому нові релігійні організації, які визнають примат Папи, але не належать до католицької церкви, не мають права вживати у своїй назві терміни «католицький», «греко-католицький» чи похідні від них.

Враховуючи викладене, відозви та інші звернення від так званого «Правовірного синоду єпископів УГКЦ», представники якого грубо порушують законодавство України та приписи церкви, розглядатись Комітетом не будуть».

13 серпня під Львівською облдержадміністрацією розпочалась безстрокова мирна молитовна демонстрація. Однією із вимог демонстрантів є повторне прохання про реєстрацію УПГКЦ.

Як повідомили РІСУ у Відділі у справах національностей і релігій Львівської ОДА, їм були надіслані на реєстрвацію статути декількох громад, які діють під проводом т.зв. «підгорецьких владик», однак вони були відхилені через невідповідності в оформленні подібних документів.

Довідка «Релігійно-інформаційної служби України»: Екс-монахи Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік, Самуїл Р. Обергаусер раніше належали до ліквідованої у 2004 році Чеської делегатури отців-василіян. Четвертий отець - Василь-Маркіян Гітюк - українець. На сьогодні здійснюють свою діяльність у селі Підгірці на Львівщині.

Конфліктна ситуація з цими священнослужителями розпочалася 2003 року, коли вони виступили проти призначення Ватиканом на посаду екзарха Рутенської Греко-Католицької Церкви в Чехії словака о. Ладислава Гучку. Вони спробували зареєструвати громаду УГКЦ, але робили це без згоди церковної влади. Щоб частково зменшити напругу, весь провід Чеської делегатури отців-василіян було відіслано до України, а одного члена до Англії.

13 червня 2004 року Х Генеральна Капітула (Колегія керівних осіб ордену) Василіянського Чину св. Йосафата прийняла рішення про ліквідацію Чеської делегатури. Від Чину було відсторонено 21 члена делегатури. Монахи, які на той час перебували у Підгорецькому монастирі і які також належали до розформованої Чеської делегатури ЧСВВ звернулися з поданням до Папи і перебували у Василіанському Чині до остаточного вирішення питання.

Перебуваючи в Україні вищезгадані отці працювали реколектантами у Свято-Благовіщенському василіанському монастирі, однак згодом їх діяльність була в основному зорієнтована на критику керівництва УГКЦ та інших церковних інституцій.

Внаслідок цього і зважаючи на діяльність згаданих священиків в Чехії, Патріарх Любомир та провід ЧСВВ в Україні 2004 року звернулися з листом до тодішнього керівника Львівської облдержадміністрації Олександра Сендеги з проханням «заборонити в’їзд в Україну чи перебування в Україні» отцям-василіянам з розформованої Чеської делегатури ЧСВВ, оскільки «ці ченці некоректною поведінкою та непослухом своїм монашим наставникам і місцевій єрархії вже спричинили великий заколот на шкоду вірним у Чеському екзархаті ГКЦ, у Василіянському Чині та інших чинах і згромадженнях, а тепер завдають шкоду вірним УГКЦ».

На початку 2005 року монахів було виключено з Василіянського Чину відповідними Декретами, потвердженими Конгрегацією для Східних Церков. Оскільки вони (отці Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік і Василь-Маркіян Гітюк) «постійно виключають елемент підлеглості церковному проводу у видимому організмі, яким є Церква, то згідно з каноном 8 Кодексу Канонів Східних Церков, вони тим самим позбавили себе повної злуки з Католицькою Церквою тут на землі».

Однак, і після цього екс-монахи не припинили своєї діяльності. Головним звинуваченням вищого керівництва Греко Католицької Церкви з боку «підгорецьких отців» стало звинувачення в причетності його (керівництва) до «духу світу цього». Себе ж екс-монахи бачили рятівниками Церкви від цього «духу».

10-11 листопада 2005 року на 28 сесії Синоду УГКЦ було прийняте рішення про початок процедури попередження священиків з Підгорецького монастиря, о. Іллі Догнала, о. Методія Шпіржіка і о. Маркіяна Гітюка, через їхні неприпустимі дії.

16 січня 2006 року на позачерговій сесії Синоду УГКЦ було прийнято наступне рішення: «Для канонічного дослідження ситуації щодо отців Іллі Догнала, Методія Шпіржіка та Маркіяна Гітюка з Підгорецького монастиря створити комісію у складі Преосвященного Владики Софрона (Мудрого), Високопреосвященного Владики Ігоря (Возьняка) та Преосвященного Владики Василя (Семенюка).» (Постанови позачергової сесії Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ 16 січня 2006 року)

Апогеєм стало оприлюднення підгорецькими екс-монахами, 3 березня 2008 року, заяви, в якій йшлося про те, що вищезгадані отці були таємно висвячені на єпископів УГКЦ. При цьому ім’я єпископа, який їх висвятив, по сьогоднішній день не оголошується.

23 березня 2008 року Глава УГКЦ Любомир (Гузар) виступив із офіційним зверненням, в якому викривав псевдоєпископів. В оприлюдненому релізі зокрема йшлося про те, що:

«1. Синод Єпископів УГКЦ ніколи не пропонував вищеназваних осіб в кандидати на єпископський сан;

2. Вони ніколи не одержували благословення Папи Римського, як цього вимагає церковний закон.

Тому, незважаючи на їхні заяви, не можна їх уважати єпископами Української Греко-Католицької Церкви».

(прес-реліз УГКЦ від 23.03.08)

У перших числах червня 2008 року Колегіальний трибунал Сокальсько-Жовківської єпархії у карних процесах ієромонахів ЧСВВ Іллі А. Догнала, Методія Р. Шпіржіка, Маркіяна В. Гітюка та священика Роберта Обергаузера виніс вироки на першому ступені суду, а саме, що зазначені священики повинні бути покарані великою екскомунікою.

Судова справа, яка була проведена трибуналом Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, не знайшовши доказів єпископських свячень вищезгаданих священиків та звернувши увагу на непослух та безпідставну критику єрархії УГКЦ а саме:

- незаконне присвоєння уряду та незаконне виконування служіння (порушення кан. 1462 ККСЦ);

- розпалювання бунту та ненависті проти місцевого ієрарха Владики Михаїла (Колтуна) і Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Любомира (Гузара) та підбурювання підлеглих до непослуху щодо них (порушення кан. 1447 §1 ККСЦ);

- нанесення кривди та важкої шкоди добрій славі вищезгаданих особі та інших ієрархів УГКЦ через наклепи (порушення кан. 1452 ККСЦ);

виніс кару великої екскомуніки. Рішення було оприлюднене 17 вересня 2008 року.

7 жовтня 2008 року Найвищий Трибунал Католицької Церкви, Апостольська Сигнатура, дала відповідь на прохання «підгорецьких отців» перевірити правомірність винесеної їм трибуналом УГКЦ кари великої екскомуніки. У своїй відповіді, про яку Апостольська Сигнатура повідомила також єпископа Сокальсько-Жовківського УГКЦ Михаїла (Колтуна) (Прот. 41750/08 VT), Найвищий Трибунал Католицької Церкви, звертаючись до «підгорецьких отців», чітко зазначає: «… розглянувши ваші звернення до Святішого Отця та Верховно Архиєпископського Трибуналу, додані до вашого листа, ця Апостольська Сигнатура не знаходить жодних причин для того, щоб також втручатися у цю справу».

4 травня 2009 року Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури своїми Декретами виніс однаковий вирок щодо кожного з наступних п’ятьох єромонахів:

1. 30.10.2008-Protoc. N. 36629/04 CA - Священик ШЕЛЕПКО Василь (чернече ім’я Роман), народжений 10.08.1969, громадянин України.

2. 7.11.2008-Protoc. N. 37579/05 CA - Священик ШПІРЖІК Юрій - ŠPIŘIK Jiři (чернече ім’я Кирило), народжений 13.11.1966, громадянин Чеської Республіки.

3.3.04.2009-Protoc. N. 36628/04 CA - Священик ШПІРЖІК Річард - ŠPIŘIK Richard (чернече ім’я Методей) народжений 6.03.1968, громадянин Чеської Республіки.

4. 17.04.2009-Protoc. N. 36626/04 - Священик ГІТЮК Василь (чернече ім’я Маркіян), народжений 28.01.1970, громадянин України.

5. 17.04.2009-Protoc. N. 36627/04 - Священик ДОГНАЛ Антонін - DOHNAL Antonin (чернече ім’я Ілля), народжений 7.06.1946, громадянин Чеської Республіки.

Своїми Декретами Апостольська Сигнатура підтвердила виключення з Василіанського Чину вище згаданих монахів, яке було здійснене на підставі рішень Протоархимандрита та Ради Чину.

На основі рішень отриманих від Найвищого Трибуналу Апостольської Сигнатури, усі ці священики більше не належать до Василіанського Чину Святого Йосафата. Вони не мають права носити василіанський монаший одяг і ставити біля свого імені чи прізвища василіанської позначки «ЧСВВ» - «OSBM», чи «ЧСВВ-ІІІ» - «OSBM-III»


Джерело: http://ukrsekta.info

Догналівське сектантство проти догм

...Недавно я прочитав на сайті "підгорецьких" єресиархів лист від екскомунікованих клириків з т. зв. SBM (спільноти створеної без дозволу жодної церковної влади), в якому вони нагло вимагають від словацьких каноністів, крім інших речей, наступне: «Докажіть, що важно уділяє Святі Тайни єпископ, який впав у єресі і відступництво». Я не є словацьким каноністом, але відповідь все-таки подам.

Це є догма Церкви (як Католицької, так і Православної), що ласка Святих Тайн не залежить не тільки від особистої святості священнослужителя, але і від його віри. Підгорецькі розбишаки у свому засліпленні вважають, що віра є необхідною для інтенції, але це не так.

У Католицькій Церкві Тридентський Собор означив, що для важності таїнств священик повинен facere quod facit Ecclesia (себто робити, що Церква робить, а не обов’язково вірити у те, у що Церква вірить). Про це пише Св. Тома Аквінський (що Тридент і використовує). Наведу лишень один текст. Подаю в оригіналі, щоб не було потім жодних закидів у недобросовісності.

Ad primum ergo dicendum quod potest contingere quod aliquis patiatur defectum fidei circa aliquid aliud, et non circa veritatem sacramenti quod exhibet, puta si aliquis credat iuramentum esse in omni casu illicitum, et tamen credat Baptismum efficaciam habere ad salutem. Et sic talis infidelitas non impedit intentionem conferendi sacramentum. Si vero patiatur fidei defectum circa ipsum sacramentum quod exhibet, licet credat per id quod agitur exterius nullum sequi interiorem effectum, non tamen ignorat quod Ecclesia Catholica intendit per huiusmodi quae exterius aguntur, sacramentum praebere. Unde, non obstante infidelitate, potest intendere facere id quod facit Ecclesia, licet existimet id nihil esse. Et talis intentio sufficit ad sacramentum, quia, sicut supra dictum est, minister sacramenti agit in persona totius Ecclesiae, ex cuius fide suppletur id quod deest fidei ministro. (IIIª q. 64 a. 9 ad 1).

Священик, згідно з цією офіційною наукою Церкви, має інтенцію, якщо робить те, що робить Церква, навіть якщо ВЗАГАЛІ НЕ ВІРИТЬ у будь-яку тайну, яку уділяє.

Тотожну науку можна побачити і в офіційних документах Православ’я (наприклад, у Номоканоні). Ergo, "підгорецькі" - правдиві єретики і схизматики.

Автор: Вован

Джерело: http://forum.zl.lviv.ua/topic1188-1150.html

Ряд немалих помилок "підгорецьких"!

«Не піддавайтеся різним та чужим наукам…» (Єв. 13, 9).


ПІДСУМОК УСІЄЇ СКАНДАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ!!!

Коли поглянути тверезо та ще й у світлі Господа Бога на те все, що голосять сьогодні кілька "отців" із
Підгірців (Бродівщина) в антикатолицькому дусі, то можна зауважити немало нездорових речей, зокрема таких, що явно суперечать св. Писанню та навчанню Вселенської Христової Церкви. Як не дивно, збунтовані священики (покарані на католицькому рівні за злочини), а це Антонін Догнал, Ричард Шпіржік, Василь Гітюк і Роберт Обергаузер, які також проголосили себе протиправно єпископами та інші, що до них приєдналися, вважають нібито вже здобули швидко у справах віри-моралі дар непомильності, адже, згідно з їхньою логікою, чи не кожне вимовлене слово має сприйматися як закон… То вироблена сектантська психологія!

Святе Письмо про догналівців:
Єремія 14, 14-16

Ряд ПОМИЛОК "підгорецької групки", що формується поступово у ще одну секту, численну з багатьох:


1.Відверто противляться церковній владі, піддавшись диявольській спокусі і декларуючи себе тепер повсюдно несправедливо «василіянами» − після видалення за важкі проступки поза межі спільноти св. Василія Великого. Гордовитий непослух у них – норма. Полюбляють бути анархістами.

2.Вважають за ніщо накладену на них велику екскомуніку (церковне покарання) Апостольським Престолом. Замість необхідного покаяння – бачимо знову самооправдання. До уваги, хто покараний цією екскомунікою, є опісля виключений з літургійного спілкування всієї Католицької Церкви. А вірні-католики не можуть спільно із цими особами здійснювати будь-які священнодійства або отримувати їх від покараних. Уділені ними Святі Тайни є недійсними… Така вже позиція Христової Церкви!

3. Ніби й борються з багатьма окультними явищами у гріховному світі, проте самі, за очевидцями, вдаються до окультно-магічних речей.

4.Лицемірять!!! Вдаються до брехні, на котрій «єпископів» не раз ловили. Для прикладу, вони проголосили раніше членами свого „правовірного синоду" людей, що жодного відношення до їхньої діяльності не мали і реально не мають, відповідно до свідчень. Причини схожого неадекватного кроку чомусь заколотники не пояснили. Знаємо зі св. Писання, хто є прадавнім батьком неправди…

5.Витворюють чужі «богословські ідеї», сектантські, особливо щодо молитви… Поширюють їх поміж народом різними способами, зокрема листами. Компрометують недушпастирською поведінкою існування біблійних чи молитовних груп і отримання харизм.

6.Вибрали неморальні та нехристиянські методи боротьби начебто з темнотою в Церкві… Звісно, проблем на землі не бракує, проте часами багато вартує саме терпеливість і віддання важких справ у Господні руки. Тільки Всевишній найсправедливіший Суддя всього.

7.Довіряючи більше різним пліткам-чуткам, ніж перевіреним фактам, вдаються до наклепів із сумними наслідками, тобто свідчать фальшиво на своїх ближніх, зокрема церковних ієрархів, порушуючи одну з десяти Божих Заповідей. Виносять не раз передчасно «сміття з хати». Без Божого суду проголосили Блаженнішого Любомира Гузара, Главу УГКЦ, її «мертвим членом». Є, отже, більше проти церковної влади, ніж зла гріха як такого.

8.Бачать чи не все у Церкві у темних кольорах, хоч ще не все «в нашій оселі так і погано». Св. Дух, церковний Керманич-Утішитель, діє й надалі у Божому Виноградникові…
Незаконно присвоїли собі в Церкві уряд і виконують в ній служіння, порушуючи цим у непокорі церковне право.

9.Творять немовби нову секту - "УПГКЦ", прикриваючись несправедливо УГКЦ, нові паралельні структури на релігійному ґрунті, на противагу до Божих слів, Його святої волі, щоб «усі були одне», єдина міцна християнська родина, котру не міг би здолати пекельний ворог наших душ. Однією з ознак цього угрупування спостерігається також фундаменталізм, всередині котрого стоїть, як ідол, − міф про повернення до «золотого минулого». Бажають у ролі неправдивих пророків перетворити Церкву Спасителя на свою, так би мовити, приватну власність.

10.Не встидаються бути «вовками в овечих шкірах», зловживаючи часто своїм становищем. ЗНЕВАЖАЮТЬ святу тайну священства!

Всю їхню антихристиянську «місію» можна проаналізувати теж і цими старозавітніми словами: «Горе безумним пророкам, що йдуть за власним духом і не бачать нічого» (Єз. 13. 3). Молімся за них… Амінь.
духом і не бачать нічого» (Єз. 13. 3). Молімся за них… Амінь.