“Ця секта дуже небезпечна”

Дві українські Церкви об'єдналися у протидії загадковій групі

В Україні поширюється нова секта на кшталт Білого братства. Про це заявляють представники Української Греко-Католицької та Української Римо-Католицької Церков.

Ситуацію визнали настільки серйозною, що на днях Синод єпископів УГКЦ спільно з РКЦ виступив зі спеціальним зверненням.

Що це за секта? Як вона впливає на людей? Про це у розмові з владикою Йосифом Міляном, єпископом-помічником Київської архиєпархії УГКЦ, владикою Маркіяном Трофим'яком, ординарієм Луцької дієцезії РКЦ в Україні та отцем Орестом-Дмитром Вільчинським, священиком.

— Чи має ця секта якусь назву? Як її ідентифікуєте?

о. Орест-Дмитро:

— Цю групу ми називаємо “сектою Догнала”. Вона начебто дотримується наук Яна Гуса і англійського середньовічного єретика Джона Вітліфа, заснована в середині минулого десятиліття в Чехії. У 2008 році семеро догналівців проголосили себе католицькими єпископами. Згодом вони висвятили 10 священиків, а ще 50—60 жінок вирішили стати монахинями.

На відміну від християн традиційних конфесій догналівці моляться у визначених позах з повторами уривків молитви. Це нагадує буддійську йогу. А ще члени секти боготворять Діву Марію. Таким чином “секту Догнала” не варто сприймати як християнську, адже це угруповання порушує догму про Святу Трійцю. “Вірні” секти абсолютно в усьому слухають свого керівника — Іллю Догнала. Це в них як догма. Адепти ж секти поширюють свою науку поміж знайомих. А догналівська так звана бойова молитва, коли члени угруповання підіймають голову та руки вгору та голосно кричать, вводить людей у гіпнотичний транс.

— Чому відразу дві Церкви вирішили спільно звернутися до вірних?

Владика Йосиф:

— Наше звернення має богословський, еклезіальний характер і звучить як пересторога для всіх католиків. Щоб псевдохристиянські чи псевдокатолицькі рухи, до яких належить угруповання Догнала, чи як їх називали колись — “підгорецькі отці”, не згубили наших вірних. Чому ми спільно з РКЦ підготували таке звернення? Бо напади провідників секти стосуються всієї Католицької Церкви. До того ж вважаємо, що угруповання Догнала є тоталітарною сектою на кшталт Білого братства. Ми видали брошуру “Секти та новітні релігійні рухи”, щоби убезпечити наших вірних від проблеми, яка має плачевні наслідки.

Владика Маркіян:

— Впродовж двох тисячоліть, відколи існує наша Церква, було багато спроб її зруйнувати. Ми усвідомлюємо, що псевдорелігійні рухи, всілякі віяння можуть дуже покалічити вірних, якими маємо опікуватися. Тож ми не маємо права мовчати.

о. Орест-Дмитро:

— Догналівський рух дуже небезпечний. “Секта Догнала” користується класичними сектантськими методами. Зокрема, йдеться про звуження інформаційного простору. Членам секти забороняють читати газети, дивитися телевізор, користуватися інтернетом. Усе це проголошується гріхом. Дозволено читати тільки сектантські брошури і відповідно користуватися тільки їхніми сайтами.

Провідники “секти Догнала” вимагають від своїх підопічних розірвати зв'язок зі світом, тобто, десоціалізують їх. Членам угруповання не можна контактувати з тими, хто не належить до секти. І часто стається так, що сім'ї розпадаються, батьки не можуть порозумітися з дітьми, і навпаки. Практично життя в сім'ї, де є прибічники “секти Догнала”, перетворюється на своєрідне пекло.

Зрештою членів секти доводять до стану, що нагадує гіпнотичний транс. І в цей момент вливається “потрібна” інформація. Це є груба маніпуляція людською свідомістю і свободою людської волі.

— Невже справді все так жахливо?

о. Орест-Дмитро:

— Так. Навіть коли людина покидає секту, то їй не уникнути психологічного терору: перестрівання на вулиці, постійних дзвінків, навіть посеред ночі. Дехто змінює телефонні номери, але і це зазвичай не допомагає. Був такий випадок, що молода дівчина, потрапивши у тенета “секти Догнала”, затягнула туди своїх батьків. Та, переживши важкі хвилини, вона покинула групу. І тепер постійно вдома сварки, дорікання. Дівчині завжди кажуть, що вона піде до пекла тощо.

Варто сказати, що нерідкі випадки, коли догналівці відносять провідникам секти останню копійку. І зокрема, трапляється, що доходить до переписування майна. Зрештою, ця секта позбавляє самостійності. Людині потрібно ресоціалізуватися.

— Чи людей, які потрапили під вплив “секти Догнала”, виключають з Церкви?

Владика Маркіян:

— Якщо хтось виступає проти єдності зі Святішим Отцем, то він з власної волі опиняється поза Церквою. Такі люди покарані великою екскомунікою за злочини проти Церкви, проти її науки.

— А чи відомо, що саме керує тими людьми, які йдуть в “секту Догнала”? І чому виникло таке нове угруповання, адже сект багато?

Владика Йосиф:

— Зі слів людей, які були в цій секті, її провідники поводяться як гуру. Мовляв, Догнал є гуру, і що він скаже — те святе. Там немає канонів Церкви. Дуже довірливі люди потрапляють під провід того гуру. Та як каже Христос: “Не кожному духові довіряйте”.

— Чому ця група людей називає себе теж “правовірними греко-католиками”? Чи мають вони на це право?

Владика Маркіян:

— “Cекта Догнала” не має права на слово “католицький”, тому що є поза Католицькою Церквою і проти неї. На жаль, ми не можемо виступати проти реєстрації цього угруповання, адже не маємо таких важелів і можливостей. Та скажу, що діяльність цієї секти — це ненависть, вороже ставлення до інших конфесій і абсолютна релігійна нетерпимість. Якщо ж зареєструвати церкву, яка пропагує ненависть до інших, то буде біда.

Владика Маркіян:

— Як іноземці можуть здійснювати релігійну діяльність в Україні без дозволу ? Це загадка. Бо має бути запрошення від єпископа, від релігійної організації, яку очолює єпископ. Ми пишемо такі запрошення, без того не може бути. Та ще й треба, аби відповідний департамент Мінкультури підтвердив прохання і надіслав його до відповідної консульської установи за кордоном. Без підтвердження відповідного державного органу іноземець не може отримати візи, яка дозволяє займатися релігійною діяльністю. А догналівців ніхто не запрошував. Вони не мають права на пастирську діяльність. Вони — поза законом. І ми очікуємо, що держава нарешті скаже тут своє рішуче слово.


Богданна МАРТИНИК

„Експрес” № 123 (6029) 3 — 11 листопада 2011 року

«Істинно-православні» підтвердили, що догналівські «єпископи» - самосвяти

Сайт «Церковныѧ вѣдомости Русскиѧ Истинно-Православныѧ Церкве» повідомив цікаву інформацію стосовно «святителів» догналівського «єпископату».

За інформацією цього сайту «святителями» догналівських єпископів є отці Михайло Осідач і Йосафат Василь Каваців, які ніколи не представили доказів своїх начебто єпископських свячень. Отже, догналівські «єпископи» є звичайними самосвятами, які не є єпископами і будь-які їхні «священодіяння» не мають жодної сили, ні жодних наслідків.


За матеріалами catacomb.org.ua
http://catholicnews.org.ua

Основні риси діянь культу Догнала від о. Дмитра Григорака, ЧСВВ

- Вважають себе «пророками» і що виключно через них діє Бог, тобто заміняють собою (4-ма особами!) весь єпископат і провід Католицької Церкви;

- Обманюють тих, хто їм вірить, що вони є в єдності зі Святішим Отцем, а це є пряма неправда: Папа ніколи їх не благословляв на єпископство і Апостольський Престіл ніколи їх не проголошував єпископами, вони ніколи не були пропоновані як кандидати на єпископів синодом УГКЦ, їхніх імен нема у списку єпископів всієї Католицької Церкви (Цей список наз. «Аnnuario Pontificio»); до нині невідомо, хто їх святив і чи взагалі свячення мали місце;

- Звинувачують главу УГКЦ в «єресях», які вони самі йому приписали, які його ні в якій мірі не стосуються, маніпулюючи висловами Блаженнішого, додаючи свої коментарі, перекручуючи факти і подаючи навіть пряму неправду;

- «Викляли» з Церкви (посмертно!) Великого Папу – Івана-Павла ІІ (теж приписавши цій епохальній особі якісь «єресі»);

- «Викляли» з Католицької Церкви майже 3,5 тисячі єпископів, тобто практично всіх Католицьких єпископів, залишивши поки що самого Святійшого Отця і ще кількох єпископів;

- Критикують і не приймають деяких рішень ІІ Ватиканського Собору.

- Хоча всі їхні «анатеми» і «викляття» не мають жодної ні юридичної, ні духовної сили, але все це вказує на те, що ці 4 особи (лідери «групи Догнала») фактично вже не є католиками не тільки юридично, але й духовно і ментально. Вони все далі й далі віддаляються від Католицької Церкви, спалюючи за собою всі мости...


Інформацію взято із інтерв'ю з о. Дмитром, котре було подане в газеті “Чортківський Вісник” №48 (150) 10 грудня 2010 р. – №49 (151) 17 грудня 2010 р.

http://www.buchacheparchy.org

ІНФОРМАЦІЙНА КАМПАНІЯ «ПІДГОРЕЦЬКИХ» НЕ ВЩУХАЄ…

У львівських храмах УГКЦ автор помітив буклети із застереженнями щодо активної діяльності догналітів. Після того, як на РІСУ була проведена веб-конференція з о. Віталієм Дуткевичем, ЧСВВ, який відповів на чисельні питання про групу Догнала та її руйнівний вплив на Церкву та суспільство, а також коли окремі особи дали свідчення на веб-порталі про їх сектантські методи роботи з людьми, з’явилася відповідна реакція на цю інформацію в «писаннях» підгорецьких cамозванців. Не буду цитувати окремі місця, бо це потребує більше часу і не вартує уваги читачів, щоб не зіпсувати їм святковий настрій черговими бздурами. Акцентую на тому, що всі аргументи вкотре зводяться до наступного: провід УГКЦ, на переконання, «правовірних» псевдоєпископів є «єретичним». І знову невтомні «епістолярники» з Чехії та України вхопилися за цитати з книги А. Аржаковського з книги «Бесіди з Блаженнішим…», які вони вважають основою для звинувачень в єресях, хоча підстав для цього не існує. Хіба постійне повторювання одних й тих самих речей не є ознакою здорового глузду? Чи все-таки наголос на цьому свідчить, що вони не спроможні запропонувати більш дієві аргументи на свою користь? Питань напрошується в зв’язку із змістом послань немало…
Наша пильність у боротьбі з цим розкольницьким лихом не повинна вщухати. На рівні мирян ми мали б з обережністю ставитися до інформацій про проведення реколекцій, бо, як засвідчили питання на веб-конференції з о. Віталієм, саме ці духовні заходи є пасткою для тих, хто мало обізнаний з проблематикою підгорецького явища. Знаю немало практикуючих греко-католиків, для яких інформація про групу Догнала є обмеженою і люди взагалі мало орієнтуються, які різноманітні методи впливу використовують самосвяти.

Молімося в часі посту за єдність наших родин, щоб їх не руйнували новітні псевдоцеркви! В церковній єдності сила народу ще більша!

Обсервуючи сьогодення (Блог Ігоря Скленара)

Вектор вказує на Москву?

Кожна епоха накладає свій відбиток на історію людства, історію суспільства, історію Церкви тощо. У дальшій перспективі дослідники української історії ще напишуть свої наукові праці про наше минуле. Це будуть, очевидно, великі трактати, реферати, історичні розвідки, дискусійні статті. Ми ж сьогодні самотужки застановімося на хвильку над подіями минулого століття і хоч приблизно збагнімо те зло, котрого зазнав український народ, українська земля, українська Церква протягом останніх ста років.
У минулому столітті особливої кривди зазнала Українська Греко-Католицька Церква. Фатального удару по нашій Церкві, коли були понищені наші монастирі, позакривані наші семінарії і Академія, вимордовані і заарештовані митрополит, єпископи, священики, монашество тощо наніс «псевдособор» 1946 року, котрий був одним із наслідків ІІ-ї Світової війни. Більше ніж сорокарічна перерва в легальній діяльності Церкви спричинилася до того, що майже цілком занепали, а властиво, затерлися, дух і традиції передвоєнного галицького духовенства. Їх місце заполонила московська ментальність і невластиві нам розуміння і сприймання гідності священства як такого. У Церкві втратилася історична тяглість нашого духовенства, згубився приклад до наслідування, зник зв’язок поколінь. В результаті маємо у сьогоденні стан духовенства, котрий далекий від зразкового. Такий стан ми ще довго будемо спостерігати і терпіти, якщо не зуміємо радикально взятися до його направи.
Читаючи «Заповіт» Патріарха Йосифа Сліпого, знаходимо наступні рядки: «Пам’ятайте, що нарід, який не знає або загубив знання свого минулого з його духовними скарбами, вмирає і зникає з лиця землі. Рідна наука окрилює народ до лету на вершини зрілого серед народів світу народу!». Кожен з нас на своєму місці мав би старатися і працювати, щоб не пропадало знання нашого минулого, щоб, переосмислене, воно давало добрі і рясні плоди.
Однак, саме тепер, коли відзначаємо 20-ліття виходу нашої Церкви з підпілля, коли заструпилися глибокі рани і можна вільно молитися до нашого Господа, Церква знову зазнає підступної агресії – її намагаються розколоти, щоб знищити. Кілька чужинців, що якийсь час замешкують в Україні, проголосили себе єпископами і, зорганізувавшись в «правовірний синод», подають заяву до державної влади з вимогою зареєструвати їх під титулом «правовірна греко-католицька церква». Цікавим є те, що мусульмани по відношенню до нас – християн, визнають себе правовірними. Можна зробити висновок, що ці новітні «апостоли» хочуть запровадити у Церкву ще й мусульманську течію. Адже по відношенню до кого вони бажають бути правовірними? Напевно це про них говорить св. апостол Павло: «Оті бо – то апостоли неправдиві, робітники лукаві, що вдають апостолів Христових. Воно й не дивно: сам бо сатана вдає з себе ангела світла. Нічого, отже надзвичайного в тому, коли і його слуги вдають із себе слуг праведності. Кінець їхній буде за ділами їхніми» (2 Кор. 13-15).
Сьогодні відкриваються секретні сейфи, стають явними таємниці, людям відкривається істина. Та й хіба ж може бути інакше? Адже Господь говорить нам: «Нічого бо нема захованого, що не стало б явним, ані нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло» (Лк 8, 17). Минеться час, відійдуть у небуття і ці новоявлені «месії», що вдають із себе синів світла, можливо знайдеться і психіатр, котрий розповість про їхній діагноз, відкриються потаємні архіви, і виявляться справжні наміри оцих «правовірних апостолів», що сьогодні так сильно хочуть бути єпископами, патріархом чи навіть папою.

Казав хтось із древніх мудреців: скажи мені, хто твій друг, і я скажу про тебе: хто ти. Я не мудрець, але на їхню адресу відважуся трохи перефразувати: нехай скажуть хто святив їх і їхнього «верховного архиєпископа», і я скажу кому вони служать. Вектор вказує на Москву.

о. Іван Галімурка

Джерело: http://olha-church.org.ua

Ще одне прохання про молитву стосовно недавніх подій у Чорткові

Слава Ісусу Христу!

У Чортківській (Бучацькій) Єпархії великі проблеми з відлученими від Католицької Церкви "підгорецькими отцями", які намагаються захопити знову один храм. Вони вступають у бійку, а потім стверджують, що на них нападає Греко-Католицька Церква, "контемплятивні" монахині (неврівноважені жінки у монаших одежах) штучно падають і лжесвідчать не по-християнському. Лунають наклепи і ллється бруд на законне духовенство. Греко-католицьких вірних адепти з групи Догнала називають у ЗМІ брехливо крішнаїтами, тобто парафіян храму Преображення Господнього, що стали на захист духовної домівки перед агресивними зайдами чи рейдерами. Спільно із лжепастирями-схизматиками приїжджає на "Неоплані" зазомбована братва зі Львова, яка вступила у бійку зі семінаристами. Два семінаристи у важкому стані, один з них після удару кастетом має серйозну травму. Сьогочасні наявні переслідування вірних УГКЦ продовжуються...

о.Дмитро Григорак, ЧСВВ, Апостольський Адміністратор, дуже просить про молитву. В Єпархії, та й в самій резиденції, не надто безпечно. Міліція практично не втручається, присутня більш формально. Проситься про пильну молитву в цьому намірі. Хто може, одне "Богородице Діво", або Вервицю визволення, або якісь інші молитви!


Будь ласка, перешли небайдужим, які люблять свою Церкву, в якій народилися колись для вічності!

Молімося за навернення догналівців

Останнім часом в Україні активізувалася секта догналівців, які прагнуть захопити греко-католицькі та римо-католицькі храми. Ложно видаючи себе за греко-католицьких єпископів, священиків, монахів і монахинь, ці особи, які зірвали єдність з Папою та єпископами, що перебувають у єдності з Апостольським Престолом, поширюють свою духовну отруту серед вірних Католицької Церкви.

Намагаючись розпалити міжрелігійній конфлікт в Галичині, догналівці без найменших скрупул використовують людей, які потрапили у їхні лабета. Тому нам, католикам, незалежно від обряду варто звернутися з молитвами перед Божий Престіл Милосердя, щоб Він своїм Духом загасив цей вогонь єресі та ненависті.

Молитва за навернення догналівців

Господи Боже Вседержителю, Отче Господа нашого Ісуса Христа, Ти, котрий хочеш, щоб усі люди спаслися і до пізнання істини прийшли, послав у світ заради заблуканої овечки Сина Свого Єдинородного, Спаса й Ізбавителя нашого, щоб Твій образ і подобу віднайти і відновити. Тому благаємо Тебе, Всемилостивого Отця, Творця неба і землі, зглянься на наші молитви і просвіти, наверни та прилучи до вибраного Твого стада тих, що були спокушені та зведені древнім чоловіковбивцею - дияволом - та відпали від Твоєї єдиної, святої, соборної, апостольської Церкви. Нехай через благодать навернення та святого покаяння догналівці знову стануть дітьми світла, прикрашеними славою Пресвятого Імени Христа Твого, спільниками та учасниками з усіма вірними твоїми святих тайн Твоїх на прощення усіх їхніх прогрішень, на зміцнення Їхнього подальшого життя у вірі, на здоров'я душі та тіла і спадкоємство Царства Небесного. Амінь.

http://www.christusimperat.org


Як відомо, Milites Christi Imperatoris закликали християн до спільної молитви за цих розкольників теж і раніше.

Громадська організація «Голос Господній» підтримує відлучених від Церкви підгорецьких монахів

Нещодавно в м. Дрогобичі група мирян УГКЦ створила ГО "Голос Господній" і почала видавати однойменний інформаційний бюлетень. Як свідчить аналіз тематики цього бюлетеня, члени цієї громадської організації поділяють та озвучують погляди відлучених від Церкви підгорецьких монахів.

За їх власним свідченням, члени «Голосу Господнього» регулярно впродовж кількох років відвідують реколекції вищезгаданих монахів, моляться в малих групах за схемою розробленою в Підгірцях, під час яких "приймають живого Ісуса" і "хрестяться Святим Духом".

Окрім харизматичних молитовних практик, вони повторюють на сторінках бюлетеня погляди підгорецьких монахів стосовно стану УГКЦ (див. Додаток до прес-релізу). Зокрема члени "Голосу Господнього" озвучують наступні твердження екскомунікованих монахів:

- критикують Блаженнішого Любомира Гузара, главу УГКЦ і патріарший устрій УГКЦ;
- звинувачують у "православізації" УГКЦ;
- звинувачують в корупції семінарії;

Члени "Голосу Господнього" визнають єпископські свячення підгорецьких монахів, не признають відлучення їх від Церкви та підтримують створення паралельної церковної структури.

7 жовтня 2008 року Апостольська Сигнатура потвердила факт накладення Апеляційним трибуналом УГКЦ другого ступеня великої екскомуніки, тобто повного відлучення від Церкви підгорецьких монахів Іллі Догнала, Методія Шпіржіка, Маркіяна Гітюка та Самуїла Обергаусера: "Розглянувши ваші звернення до Святішого Отця та Верховно-Архиєпископського Трибуналу, додані до вашого листа, ця Апостольська Сигнатура не знаходить жодних причин для того, щоб також втручатися у цю справу". Отож найвищий церковний суд відхилив апеляцію підгорецьких отців і залишив в силі рішення суду УГКЦ другого ступеня. Рішення Апостольської Сигнатури остаточне і оскарженню не підлягає.

Згідно з твердженням найвищого церковного суду, підгорецькі монахи більше не належать до Католицької Церкви. Це також означає, що Католицьку Церкву залишають усі ті, хто підтримує погляди цих осіб та зв’язки з ними. З огляду на це по-пастирськи звертаємось до членів громадської організації "Голос Господній" вчасно усвідомити небезпеку втрати спасіння душі, позаяк "поза Церквою немає спасіння" (св. Кипріян Карфагенський, Про єдність Церкви).


о. Олег Чупа,
прес-секретар єпархії


САЙТ САМБІРСЬКО-ДРОГОБИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ

Відмова на державному рівні в реєстрації "УПГКЦ", ще одної секти

Держкомрелігій офіційно відмовив у праві на реєстрацію Правовірної греко-католицької церкви України


Державний комітет України у справах національностей і релігій розглянув звернення щодо надання дозволу на релігійну діяльність іноземним громадянам та питання про реєстрацію статуту «Правовірної греко-католицької церкви». Про це йдеться в офіційному листі, підписаному головою Комітету Ю. Решетніковим.

У листі сказано:

«Відповідно до ст.. 24 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» іноземні громадяни: Ілля А. Догнал запрошувався Провінцією отців Василіан (УГКЦ) в Україну тільки з 25.06. 2001 р. по 24.10.2001 р; Роберт Обергаузер - з 30.04.2004 р. по 07.02.2005 р; Методій Р. Шпіржік - з 10.05.2003 р. по 10.05.2005 р.

В подальшому Церква не зверталася до державного органу в справах релігій з проханням про продовження терміну їх релігійної діяльності в Україні.

Слід також зазначити, що згадувані вище іноземці грубо порушують внутрішні настанови (канонічне право) УГКЦ, за що рішення рішенням Апостольської сигнатури (найвищого трибуналу Римо-Католицької Церкви) від 07. 10. 2008 р. були виключені з літургійного спілкування у всій Католицькій Церкві.

Таким чином, релігійна діяльність зазначених осіб не відповідає як чинному законодавству України, так і внутрішнім настановам Церкви.

Водночас інформуємо, що питання про реєстрацію статуту «Правовірної греко-католицької церкви» чи іншої релігійної організації з подібною назвою може бути розглянуто лише з урахуванням ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації»: «Держава … бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій..». В даному випадку такими настановами є Кодекс Канонів Східних Церков (ККСЦ). Канон 19 цього Кодексу приписує: «… жодне починання не може приписувати собі назву католицького, якщо не одержить згоди компетентної церковної влади». Такою компетентною церковною владою на своїй канонічній території є іменований чи погоджений Папою Римським правлячий єпископ католицької церкви - член Колегії єпископів, главою якої є Римський архієрей (Канон 49 ККСЦ).

Тому нові релігійні організації, які визнають примат Папи, але не належать до католицької церкви, не мають права вживати у своїй назві терміни «католицький», «греко-католицький» чи похідні від них.

Враховуючи викладене, відозви та інші звернення від так званого «Правовірного синоду єпископів УГКЦ», представники якого грубо порушують законодавство України та приписи церкви, розглядатись Комітетом не будуть».

13 серпня під Львівською облдержадміністрацією розпочалась безстрокова мирна молитовна демонстрація. Однією із вимог демонстрантів є повторне прохання про реєстрацію УПГКЦ.

Як повідомили РІСУ у Відділі у справах національностей і релігій Львівської ОДА, їм були надіслані на реєстрвацію статути декількох громад, які діють під проводом т.зв. «підгорецьких владик», однак вони були відхилені через невідповідності в оформленні подібних документів.

Довідка «Релігійно-інформаційної служби України»: Екс-монахи Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік, Самуїл Р. Обергаусер раніше належали до ліквідованої у 2004 році Чеської делегатури отців-василіян. Четвертий отець - Василь-Маркіян Гітюк - українець. На сьогодні здійснюють свою діяльність у селі Підгірці на Львівщині.

Конфліктна ситуація з цими священнослужителями розпочалася 2003 року, коли вони виступили проти призначення Ватиканом на посаду екзарха Рутенської Греко-Католицької Церкви в Чехії словака о. Ладислава Гучку. Вони спробували зареєструвати громаду УГКЦ, але робили це без згоди церковної влади. Щоб частково зменшити напругу, весь провід Чеської делегатури отців-василіян було відіслано до України, а одного члена до Англії.

13 червня 2004 року Х Генеральна Капітула (Колегія керівних осіб ордену) Василіянського Чину св. Йосафата прийняла рішення про ліквідацію Чеської делегатури. Від Чину було відсторонено 21 члена делегатури. Монахи, які на той час перебували у Підгорецькому монастирі і які також належали до розформованої Чеської делегатури ЧСВВ звернулися з поданням до Папи і перебували у Василіанському Чині до остаточного вирішення питання.

Перебуваючи в Україні вищезгадані отці працювали реколектантами у Свято-Благовіщенському василіанському монастирі, однак згодом їх діяльність була в основному зорієнтована на критику керівництва УГКЦ та інших церковних інституцій.

Внаслідок цього і зважаючи на діяльність згаданих священиків в Чехії, Патріарх Любомир та провід ЧСВВ в Україні 2004 року звернулися з листом до тодішнього керівника Львівської облдержадміністрації Олександра Сендеги з проханням «заборонити в’їзд в Україну чи перебування в Україні» отцям-василіянам з розформованої Чеської делегатури ЧСВВ, оскільки «ці ченці некоректною поведінкою та непослухом своїм монашим наставникам і місцевій єрархії вже спричинили великий заколот на шкоду вірним у Чеському екзархаті ГКЦ, у Василіянському Чині та інших чинах і згромадженнях, а тепер завдають шкоду вірним УГКЦ».

На початку 2005 року монахів було виключено з Василіянського Чину відповідними Декретами, потвердженими Конгрегацією для Східних Церков. Оскільки вони (отці Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік і Василь-Маркіян Гітюк) «постійно виключають елемент підлеглості церковному проводу у видимому організмі, яким є Церква, то згідно з каноном 8 Кодексу Канонів Східних Церков, вони тим самим позбавили себе повної злуки з Католицькою Церквою тут на землі».

Однак, і після цього екс-монахи не припинили своєї діяльності. Головним звинуваченням вищого керівництва Греко Католицької Церкви з боку «підгорецьких отців» стало звинувачення в причетності його (керівництва) до «духу світу цього». Себе ж екс-монахи бачили рятівниками Церкви від цього «духу».

10-11 листопада 2005 року на 28 сесії Синоду УГКЦ було прийняте рішення про початок процедури попередження священиків з Підгорецького монастиря, о. Іллі Догнала, о. Методія Шпіржіка і о. Маркіяна Гітюка, через їхні неприпустимі дії.

16 січня 2006 року на позачерговій сесії Синоду УГКЦ було прийнято наступне рішення: «Для канонічного дослідження ситуації щодо отців Іллі Догнала, Методія Шпіржіка та Маркіяна Гітюка з Підгорецького монастиря створити комісію у складі Преосвященного Владики Софрона (Мудрого), Високопреосвященного Владики Ігоря (Возьняка) та Преосвященного Владики Василя (Семенюка).» (Постанови позачергової сесії Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ 16 січня 2006 року)

Апогеєм стало оприлюднення підгорецькими екс-монахами, 3 березня 2008 року, заяви, в якій йшлося про те, що вищезгадані отці були таємно висвячені на єпископів УГКЦ. При цьому ім’я єпископа, який їх висвятив, по сьогоднішній день не оголошується.

23 березня 2008 року Глава УГКЦ Любомир (Гузар) виступив із офіційним зверненням, в якому викривав псевдоєпископів. В оприлюдненому релізі зокрема йшлося про те, що:

«1. Синод Єпископів УГКЦ ніколи не пропонував вищеназваних осіб в кандидати на єпископський сан;

2. Вони ніколи не одержували благословення Папи Римського, як цього вимагає церковний закон.

Тому, незважаючи на їхні заяви, не можна їх уважати єпископами Української Греко-Католицької Церкви».

(прес-реліз УГКЦ від 23.03.08)

У перших числах червня 2008 року Колегіальний трибунал Сокальсько-Жовківської єпархії у карних процесах ієромонахів ЧСВВ Іллі А. Догнала, Методія Р. Шпіржіка, Маркіяна В. Гітюка та священика Роберта Обергаузера виніс вироки на першому ступені суду, а саме, що зазначені священики повинні бути покарані великою екскомунікою.

Судова справа, яка була проведена трибуналом Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, не знайшовши доказів єпископських свячень вищезгаданих священиків та звернувши увагу на непослух та безпідставну критику єрархії УГКЦ а саме:

- незаконне присвоєння уряду та незаконне виконування служіння (порушення кан. 1462 ККСЦ);

- розпалювання бунту та ненависті проти місцевого ієрарха Владики Михаїла (Колтуна) і Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Любомира (Гузара) та підбурювання підлеглих до непослуху щодо них (порушення кан. 1447 §1 ККСЦ);

- нанесення кривди та важкої шкоди добрій славі вищезгаданих особі та інших ієрархів УГКЦ через наклепи (порушення кан. 1452 ККСЦ);

виніс кару великої екскомуніки. Рішення було оприлюднене 17 вересня 2008 року.

7 жовтня 2008 року Найвищий Трибунал Католицької Церкви, Апостольська Сигнатура, дала відповідь на прохання «підгорецьких отців» перевірити правомірність винесеної їм трибуналом УГКЦ кари великої екскомуніки. У своїй відповіді, про яку Апостольська Сигнатура повідомила також єпископа Сокальсько-Жовківського УГКЦ Михаїла (Колтуна) (Прот. 41750/08 VT), Найвищий Трибунал Католицької Церкви, звертаючись до «підгорецьких отців», чітко зазначає: «… розглянувши ваші звернення до Святішого Отця та Верховно Архиєпископського Трибуналу, додані до вашого листа, ця Апостольська Сигнатура не знаходить жодних причин для того, щоб також втручатися у цю справу».

4 травня 2009 року Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури своїми Декретами виніс однаковий вирок щодо кожного з наступних п’ятьох єромонахів:

1. 30.10.2008-Protoc. N. 36629/04 CA - Священик ШЕЛЕПКО Василь (чернече ім’я Роман), народжений 10.08.1969, громадянин України.

2. 7.11.2008-Protoc. N. 37579/05 CA - Священик ШПІРЖІК Юрій - ŠPIŘIK Jiři (чернече ім’я Кирило), народжений 13.11.1966, громадянин Чеської Республіки.

3.3.04.2009-Protoc. N. 36628/04 CA - Священик ШПІРЖІК Річард - ŠPIŘIK Richard (чернече ім’я Методей) народжений 6.03.1968, громадянин Чеської Республіки.

4. 17.04.2009-Protoc. N. 36626/04 - Священик ГІТЮК Василь (чернече ім’я Маркіян), народжений 28.01.1970, громадянин України.

5. 17.04.2009-Protoc. N. 36627/04 - Священик ДОГНАЛ Антонін - DOHNAL Antonin (чернече ім’я Ілля), народжений 7.06.1946, громадянин Чеської Республіки.

Своїми Декретами Апостольська Сигнатура підтвердила виключення з Василіанського Чину вище згаданих монахів, яке було здійснене на підставі рішень Протоархимандрита та Ради Чину.

На основі рішень отриманих від Найвищого Трибуналу Апостольської Сигнатури, усі ці священики більше не належать до Василіанського Чину Святого Йосафата. Вони не мають права носити василіанський монаший одяг і ставити біля свого імені чи прізвища василіанської позначки «ЧСВВ» - «OSBM», чи «ЧСВВ-ІІІ» - «OSBM-III»


Джерело: http://ukrsekta.info