Ватикан: секта Догнала не може використовувати у своїй назві слово "католицька"

Під час прес-конференції з приводу оприлюднення документу Конгрегації доктрини віри щодо групи очільників секти Догнала, канцлер Львівської Архиєпархії УГКЦ о.Сергій Ковальчук розповів про юридичну силу цього документу.



"Щоб зрозуміти рівень цього документу, треба поглянути перше на те, хто видав цей документ. Це є Конгрегація доктрини віри. Коротко з історії - Конгрегація доктрини віри була заснована 1542 року Папою Павлом ІІІ і носила назву Священна Конгрегація Римської Вселенської Інквізиції. Багатьом з історії це відомо. Фактично, Конгрегація доктрини віри є найстаршою Конгрегацією Римської курії, до компетенції якої належить власне нагляд за, так би мовити, православністю Католицької Церкви. Згідно з документом «Pastor Bonus», який є одним із визначальних документів Католицької Церкви, кожна Конгрегація діє від імені Папи, тобто це не просто якась комісія чи якийсь самостійний орган, але кожна Конгрегація, в тому числі і Конгрегація доктрини віри, діє від імені Святішого Отця.

В даному випадку Конгрегація зробила цю заяву, рівень якої є найвищим. Тому що дуже часто в деяких засобах масової інформації, а також в заявах самих представників групи Догнала, не раз можна побачити, що вони в той чи інший спосіб якось намагаються перекладати відповідальність, звинувачуючи різних осіб. Фактично, цією заявою Римський Апостольський Престіл ще раз і ще раз підтвердив свою чітку позицію стосовно цієї групи, цієї секти.

Найперше ж, звичайно, необхідно звернути увагу в заяві Конгрегації на те, що ця група фактично намагається отримати від компетентної української цивільної влади визнання, при цьому використовуючи назву католицька. Саме проти цього чітко виступає Конгрегація, яка вказує, що назву католицька не можна використовувати.

Друга річ, яка є дуже важливою, те, що свячення даних осіб є неправосильними, тобто їх взагалі немає. Для Католицької і Православної Церков особа, яка не має правосильних свячень, зокрема єпископських, звичайно не може називати себе єпископом, тому Конгрегація заявляє, що ці особи не мають єпископських свячень, відповідно не мають апостольської влади. Таким чином усі так звані священичі свячення чи інші свячення, які вони надають так званим священикам, своїм священикам, є неправосильними. Тобто ці особи, можна сказати, є просто людьми перевдягнутими у священичі ризи, які в такий спосіб вводять в оману наших вірних, зокрема греко-католиків.

Отже, в заяві сказано, що ці особи є екскомуніковані і наголошено на назві католицька, яку не може використовувати група, котра не визнана компетентною церковною владою. І те, що вони її використовують, є, відповідно, порушенням закону.


Джерело: http://catholicnews.org.ua

Секти

В сучасних реаліях дуже важко дати визначення, що таке секта. Звичайно терміном «секта» означуємо релігійну спільноту, котра відкололася від основної та домінуючої Церкви чи релігійної організації і перебуває у значній меншості. Згідно з таким загальним визначенням будь-яка релігійна спільнота, котра є в меншості, буде сектою в очах пануючої релігійної групи. Так, наприклад, в перші часи свого існування Христова Церква була в значній меншості до глобально пануючого поганства в Римській імперії чи до юдаїзму в Палестині і тому не раз називалася сектою. В нашій українській реальності сьогодення поняття «секти» має дещо інше значення. Сектою звичайно називаємо релігійну спільноту, котра активно діє на території історичної діяльності традиційних церков: християнських греко-католицьких та православних, проповідуючи правди віри та догми, суперечні істинам та правдам віри цих Церков. Відповідно, до сект можна віднести як групи, котрі загально прийнято називати «протестантськими церквами», так і значно менші групи євангельського чи інших спрямувань, які щедро присутні в нашому місті.
Які ж конкретно групи ми можемо озбачити як секти?
Серед більших необхідно назвати церкви, котрі вже декілька сотень років працюють на наших теренах: лютерани, баптисти, кальвіністи (цих на сьогодні в Івано-Франківську немає). Усі названі групи є більшими церквами, котрі працюють у цілому світі та мають добре розвинену мережу церков та молитовних домів. Їх властиво тяжко визначити як секти, бо вони присутні на нашій території вже кількасот років і мають певну власну історичну традицію. Не будемо на них зупинятися. Натомість необхідно підкреслити наявність менших груп, котрі присутні в нашому місті та загалом по Україні: мормони, адвентисти сьомого дня, свідки Єгови, деякі деномінації лютеранів та євангелистів. Іншими словами, цих груп дуже багато і всіх їх перечислити – неможливо. Особливо хочу виділити окремі секти, котрі з’явилися у своїх сучасних формах цілком недавно: так звана РУН віра (Рідна українська національна віра). На відміну від загальноприйнятих думок, вона була заснована в США у 1964 році Левом Силенком, хоч і базується на певних вченнях авторів початку ХХ століття. Ця віра визначає себе як «національне монотеїстичне вчення». Ця секта проповідує повернення до національно природних цінностей, котрі від віків панували серед слов’ян. Ця віра відверто визначає християнство у всіх його формах як агресора і найпершого ворога, з котрим потрібно боротися та викорінювати з-посеред нашого народу.

Інший сектантський рух, котрий зараз має обмежену популярність, але поширюється, є група Догнала, чи так звані "підгорецькі василіяни", хоч з Василіянським Чином вони нічого спільного не мають вже багато років. Це група осіб, котра відкололася від Української Греко-Католицької Церкви і почала від менших проступів непокори у власному монашому чині, пройшла довгий шлях адміністративного та психологічного зросту та заверишила викляттям Бенедикта XVI Папи Римського. Засновані Іллею Догналом, група греко-католицьких священиків пройшли шлях утворення секти згідно усіх пунктів цього процесу. З історії їхніх діл можна вивчати теорію заснування та розвитку секти. Хоч вони себе називають «істинними» греко-католиками, а усіх інших проклинають як єретиків, вони вже давно не мають нічого спільного з Христовою Церквою. Їхні проповіді та діяльність концентрується над проповіддю дуже глибокої та чистої духовності, але не це робить їх сектою. Секта, як ми вже вказували, є група, котра відокремлюється від основного стовбура Церкви. Це немов вітка на дереві, котра хоче заперечити ціле дерево, а себе поставити на його місце. Але з історії знаємо, що усі ці вітки приречені на засихання та щезнення. Група Догнала повстала проти власної церкви, котра їх як осіб та як священиків виплекала та піднесла до гідності священства. Вони, використовуючи різні історичні та обрядові мотиви, небезпечно грають на духовності осіб, щоби довести, що вони праведніші за інших членів Церкви. Але хіба можна вважати праведним того, хто всіх проклинає, вивищуючи себе та вважаючи лише себе автентичними учнями Христа? Чи не таким способом повстала кожна секта, котру знаємо?

Отже, які ознаки сектанства потрібно відзначити та засудити? Перш за все – тоталітарність. Тоталітарні секти особливо небезпечні. Вони стверджують, що тільки і лише їхня релігія має ексклюзивне право на правду та спасіння. Подібну поведінку ми бачимо в усіх сектах, особливо на початках свого існування: тоталітарність часто поєднується з надзвичайною агресивністю. Учні подібних сект відмовляються навіть слухати будь-які аргументи. В них переважно просто беззастережно забороняється прислухатися до слів чи текстів інших релігій, прирівнюючи це до гріха. Окрім агресивності, тоталітарні секти виховують в людях психологічну обмеженість, закритість та екскклюзивізм. В основі цих сект лежить гордість та переконання, що лише і виключно вони можуть спастися та пізнати правду. Потрібно дуже старанно берегтися таких сектантів. Часто своїм запалом, котрий живиться власне тоталітаризмом, вони можуть звести з істинного шляху багатьох людей. Також їх об’єднує ще одна характеристика: вийти з них дуже тяжко. Тяжко через те, що, навіть якщо через кілька років член секти переконується, що вона неправдива, він не може психологічно заперечити власні переконання оснанніх років і вже за звичкою залишається в секті. Також використовуються різні економічні, соціальні чи навіть і політичні аргументи. Всім відомий приклад так званого «Посольства Божого» (повна назва «Посольство Благословенного Царства Божого для всіх Народів), котра за декілька років, використовуючи як політичні, так і економічні механізми, збудувала не лише структуру своєї організації, але й немалу економічну імперію, з котрою навіть судова система не може справитися.

Багато можна говорити про сектантство. Можна сперечатися, чи можемо ми до них відносити такі великі та всесвітні церкви, як баптисти, лютерани та інші? Ми можемо запитувати себе, чи вартує взагалі звертати увагу на ці рухи та їм опиратися? Але на заключення хочу звернути нашу увагу до іншого – найкращий спосіб опиратися сектанству – це пізнавати та любити власну Церкву. Якщо ми будемо справді розуміти, що Церква – це не лише люди, котрих ми в храмах зустрічаємо, але це невидиме тіло Христове, котре у нашій Євхаристійній молитві знаходить своє найбільше звершення. Це також усі святі та наші родичі на небі, котрі вже з Господом з’єдналися та разом з нами чинять Літургію прослави Господа, що на небесах. Церква – це також не лише храми та церкви, котрі будуються, але це наші серця, наші родини, наші колективи – всюди, де ми збираємося разом, ми можемо Христа з собою мати, і там буде наш храм. Лікарні, поліклініки та диспансери це також місця, де в особливий спосіб можемо зустрітися з Христом. З Христом страждаючим разом з нами чи іншими. Саме це – найкращий спосіб розуміти сектантство та опиратися їх утворенню та розвиткові.

о.Юрій Козловський

www.livingrosary.org.ua

«Богослов’я» і ціль догналівців – це очорнення Глави УГКЦ та ієрархії...

Про догналівців багато чув і читав, зокрема і на цьому порталі Кіріос, от трапилася нагода ознайомитись з їх публікацією. Мені випадково попав до рук їх «Лист з УА 14/2010». Якщо бути відвертим, то взяв його у руки не для читання, а з іншою ціллю, але після декількох сторінок, а саме з 19 по 26, які я дійсно використав з належною ціллю (думаю догадуєтесь, про що я…), а часу вільного, як на диво, мав достатньо – вирішив і почитати, що ж там пишуть наші УДС – українська догналівська секта.

Як у кожній справжній секті в них формуляр визнання складається з "7 пунктів".

«Богослов’я» і ціль догналівців – це очорнення Глави УГКЦ та ієрархії.

Також догналівців забороняють грати дівчатам у футбол, тобто фактично забороняють вид спорту, що є порушенням прав людини, також це порушення права на працю, бо для когось футбол - це робота, а вони називають це злочином проти людської природи та людськості.

Головна ціль догналівської четвірки це – політика!!!

Під релігійною маскою догналівська четвірка веде свою дисидентську діяльність проти України та УГКЦ, яка у всі часи боронила свободу та ідентичність України. Догналівці стараються повернути Україну та інші пострадянські держави до «матері Росії» і звичайно де єдиної «канонической церкви - МП», про це свідчать цитати з їх листа, якого вони почали писати на «Ви», а закінчили на «Ти». Догналівці бачать тільки один вихід – єднання з Росією, а про зближення з Європою і мова не може йти:

«Ситуація в Європі і у світі сильно впливає і на Вас, на три держави колишнього Радянського Союзу. У ці дні вирішується майбутнє Ваших трьох незалежних народів, чи виберете благословення чи прокляття». Ясне діло, що прокляття це якщо країни будуть єднатися і зближуватися з Європою, а благословення - «Русский мир».

«Сучасна ідеологія котру просовує ООН і ЄС, спрямована проти людської природи». Ну та певно, Європа – це зло, а Росія – добро.

«Це більш небезпечний тоталітаризм, ніж той, який був поєднаний з комуністичною ідеологією». Догналівці підтримують і оправдовують тоталітарію і тиранію, яка тисячами погубила життя священників і вірних УГКЦ, оправдовуючи Сталіна, а тим самим і Росію.

«Єдиним рішенням для Росії, Білорусії і України є як найшвидше вийти з ПАРЄ, створити східну співдружність до якої можуть долучитися і менші держави, такі як Молдавія, Грузія і Вірменія» - це прямо підсумок всього сказано і суть та ціль догналівської організації – повернення до «нового Союзу».

«Розуміємо, що після відходу комуністичної влади настав певний політичний вакуум, яким зловживала напівтаємна організація масонів, що мала свої плани щодо Росії». Масони, тайні організації… - параноя.

«Мусимо пригадати, що західне християнство з надією очікує, що пробудження прийде з території колишньої радянської Росії». Цими словами "підгорецькі" догналівці стверджують, що західна Католицька Церква очікує «пробудження», це пробудження прийде від Росії, а признають за істинну «каноническую» Церкву Російську і бачать спасення лише в ній.

Догналівці, подібно до Свідків Єгови, визначають хто попаде в Царство Небесне, а хто - ні, от тільки Свідки Єгови кажуть, що буде 144 тис. «обраних», а догналівці приговорюють до пекла: «Вічне життя, однак, людина може втратити через невіру, через відкривання себе неправдивим ідеологіям, які ведуть до деморалізації і до духовного рабства тут на землі. У вічності за скоєне зло таку людину чекає вічне засудження в пеклі». Це є груба помилка, бо ніхто з людей не може знати, хто попаде в Царство Небесне, а хто - ні. Тим самим вони заперечують свобідну волю людини.

Увага! Догналівці затягують в свою секту і руйнують сім’ї, маніпулюючи цитатою: Мр.8,34 «Коли хтось хоче іти за мною, хай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде слідом за мною»

Всі свої дії вони аргументують, що роблять з відома Святішого Отця – відіслали свого спам-листа до Риму і от весь їх «відом», звичайно Апостольська Столиця не буде розглядати всякий маразм.

Отож, прочитавши їхній «Лист з УА 14/2010» можна побачити, що їхня правдива ціль і місія на території України - це пропаганда всього російського і єднання з Росією, а також підривання довіри до УГКЦ, яка є дійсно українською Церквою і у всі віки свого існування боролась за інтереси своїх вірних та противилася загарбникам. "Підгорецькі" догналівці діють з Блаженнішим Любомиром так, як вчинили світські ЗМІ з папою Бенедиктом XVI на тему контрацепції – перекручують сказане та маніпулюють правдою.

Бережіться цих перевертнів, бо укуси їх смертельні для правди, зброя їх – брехня і очорнення, метод – підступ та намови, плоди їх – розколи і ненависть у сім’ї, парафії, церкві.

logos

Джерело: http://kyrios.org.ua

Самозвана секта "УПГКЦ" має на меті цілковиту руйнацію УГКЦ

"Зречення Підгірець насправді означає зректися Ісуса - свого Спасителя, повернутися серцем до поганства, і так піддатися під владу духа смерті..." (Брехня агресивної секти Тонека-Догнала).

Будь-яка секта вважає тільки себе богообраною і часто останньою інстанцією правди. Критика секти, якихось неадекватних дій її лідерів, категорично не сприймається та відкидається. Однією з характерних ознак сектанства є те, що певну релiгiйну громаду очолює харизматичний лiдер, який вважає, що зумів отримати вiд надприро­дної Сили (Бога) нове найунiкальніше "об'явлення" і при тому по­кликаний виконувати своєрідну роль нового "месiї". Якщо ж хтось не хоче розділяти його "унікальних" поглядів, то він дуже помиляється та слідує в цій "апостазії" за дияволом, буде в пеклі. Тому багато нині чуємо у світі про прерізне сектантство, адже є просто безмірною на землі кількість різноманітних вишуканих сектантських спільнот чи культів.

Варто, безперечно, в дочасному житті завжди стерегтися, особливо нашим католицьким вірним, також нової кабалістично-окультної секти, що вперто маскується під УГКЦ у своїй схизматичній "правовірності" та магічних "реколекціях", на котрих всього-на-всього промивають хитро по-сектантськи мозок, зомбують разом із гіпнотичними практиками. Мова, отже, йде знову тепер про ще одних лжепророків, догналівців чи "УПГКЦ", що є явним проектом КДБ, ворогів Христової Церкви. "Багато бо лжепророків прийшло на світ" (1 Ів. 4, 1).

Відоме теж свідчення від начебто регіонала з Донецька, що свого часу "Догнал і його команда хотіли перейти в Московський патріархат, але Кирило і його команда доручив їм так працювати. Так від них більше користі..." (Регіонал. Донецьк). Це було поміщено як коментар раніше тут. Все може бути. Відома їх неабияка симпатія у злобному критиканстві ієрархії УГКЦ до теперішнього патріярха РПЦ через окремі прилюдні оди-послання, як і до В. Януковича. Як кажуть, від культу догналізму до лікарні лише один малий крок...

Аж тепер стає знаною річчю, що в Україні спецслужбами іноземних держав створюється немовби "паралельна УГКЦ", що величає себе на диво тверезомислячим у парадоксальний спосіб "УПГКЦ". Цей агресивний культ незаконно вимагає державної реєстрації і піариться вже як може, заявляючи лукаво про свою приналежність до греко-католицизму.

Як відомо, в інтернеті вже тривалий час навіть є так звана база даних колишніх таємних співпрацівників служб безпеки Чехії, серед котрих, між іншим, фігурують нині у публічний спосіб дані про Антоніна (Іллю) Догнала під кличкою або кодовим ім'ям "Тонек", який вважається лідером цієї езотеричної секти. Відома річ, що 4 жовтня 1991 у Чеській Республіці прийнято "Закон про люстрацію", котрий, отже, ухвалив тамтешній парламент. І от з цієї причини оприлюднили таємні списки, що були чинними в комуністичній добі. На п’ять років від роботи в державному апараті було відсторонено кадрових працівників і теж різних таємних агентів спецслужб. Так само і співробітників так званого партійного апарату комуністичної партії, що керували безпекою держави на політичному рівні. Загальна кількість осіб - 140 тис. Що цікаво, на згаданому сайті гуру Антонін Догнал там також представлений як такий, що мав неабиякі контакти із російськими та чехословацькими спецслужбами. Про цей кричущий факт також згадує колишній дисидент, вірний УГКЦ, п. Іван Гель у своїй статті про шовіністичну секту догналівців "Квартет самозванців".

Протикатолицька й антиукраїнська група Догнала знову традиційно не погоджується та заявляє, що це ще одна видумка... Ну, як і переважно. Звичайно, ця правда їм тепер дуже-дуже невигідна. Пише дехто від них, що та інформація вже "застара й немодна", тому що нібито на запит аж самого "владики" Іллі теперішня влада Чехії надіслала спростування... Вони вже оприлюднили начебто "спростування", що А. Догнал цілком не причетний до тих дій, та це схоже більше на документ фіктивний, а не правдивий, бо ж є база даних у мережі. Через те, що часто зводять ниці наклепи та дезінформують християнський світ, що вже виглядає на патологію, то нема до них справедливо великої довіри. І навіть те, що починають вказувати на якогось можливого однофамільця їх лідера, іншого Догнала, порівнюючи цю ситуацію із повним тезкою Глави УГКЦ, ще одним Любомиром Гузаром, що був масоном (родом із України, потім жив у Франції), не переконує... Вважаю, що це просто не для порівняння, бо дійсність є така, що дані про особу, наприклад, дата народження, зі згаданого вище сайту, де Антонін Догнал фігурує як причетний до секретної агентури, цілковито збігаються!!! Зацікавлені особи питалися про те василіян і це підтвердилось. Це дійсно та сама особа! Не йдеться тільки про "однофамільця", адже світське ім'я Антонін те саме, прізвище, дата народження...

Що ще треба для доказу? Якщо все так чисто, то чому нема дати його народження в життєписі А. Догнала на їхньому єретичному (антикатолицькому) та суціль брехливому сайті всілякими мовами "Чотири слова з України"? Там він представлений мало не мученик, якого тривало переслідувало в минулому комуністичне КДБ... Так і здається, що чогось ще бракує для цілісності інформаційної картини, що не все ще чисто. Між іншим, недавно один їх відомий палкий прибічник порадив мені в цьому контексті не поширювати дезінформації та пильнувати за розвитком подій, не повторюючи "старого й спростованого". Особисто незнайомий із якимось серйозним спростуванням, що й старався довести. Висновок із цього: А. Догнал - це колишній співпрацівник кагебістів, якщо таким ще таємно не залишився, адже діла виявляють людину. Як засвідчує історична минулість, КДБ вже не раз проникало у церковні сфери, ведучи зокрема боротьбу проти УГКЦ, Ватикана тощо. Група Догнала (Тонека) насправді має більше на меті не боротьбу за "чистоту віри та обряду", подолання надуманих "єресей" Глави УГКЦ, бо в них самих їх аж понад міру вже, судячи по їх писаннях (факт єресі в Католицькій Церкві має право ще встановлювати авторитетно та остаточно Рим, а не якісь самозванці), - їм ідеться про замасковане нищення Греко-Католицької Церкви як такої через добре продуману кагебістську методику. І це ж добре видно в наші тривожні часи...

Ось яка є правда про "правовірність" та єретичність догналізму. Що вони є москофіли та керовані Москвою-видно також із натяку ось у цій російськомовній статті. Як кажуть в українському народі, на злодієві горить шапка.... У ролі заколотників адепти секти Догнала наважуються провокувати мирне населення на конфлікти та насильство. Як бачимо, УГКЦ переслідується й надалі, зокрема через заблуканих синів і дочок, що лиють відрами бруд на святе через фальшиві різномовні ЗМІ, шляхом брудних технологій, чорної брехні, фальсифікацій, напівправди та антицерковно-державних законів. Взагалі-то нечистий (спокусник) дуже любить мавпувати речі з релігійної сфери, тому й маємо вже несподівано якийсь "правовірний синод", паралельні церковні структури, лжехіротонії, "висвячення" для секти задля кількості нових священиків проти канонічного права Католицької Церкви (ККСЦ) та без пройденої священичої формації чи навчання; маскування під християнство, видання себе за найправильніших та безпомильних католиків, ширення лжевчень тощо. «Підгорецькі отці» не тільки не єпископи, але й не монахи-факт відомий у Церкві.



Макс КМІТЛИВИЙ

Вовки в овечих шкурах – напад на церкву в Чорткові

Не хрест на грудях,

а кастет на руці;

Не в віра в серці,

а гіпноз у голові.


7 листопада, після смерті о. Романа Шелепка, пароха церкви Преображення Гоподнього Бучацької Єпархії УГКЦ (м. Чортків Тернопільської області) група Догнала (Догнал, Шпіржік, Гітюк та іже з ними), зробили спробу насильно і незаконно захопити цей храм та ввести в блуд і оману парафіян.

За словами догналівців («підгорецьких отців»), вони допомагали при будівництві церкви, а отже, за їхньою логікою, мають право на її власність. Обурені такими неправдивими закидами, парафіяни засвідчили, що кошти, за які був збудований храм, були зібрані з їхньої громади, а не були пожертвувані догналівцями.

Варто зазначити, що секта догналівців вживає всіх можливих підступних методів, щоб заволодіти довірою людей похилого віку, а згодом і їхнім майном. Так, в м.Чорткові, догналівці намагалися поселитися, ніби на декілька днів, в однієї гостинної пані, а потім стверджували, що є у неї «приписані». Інформацію про приписку спростував працівник правоохоронних органів на основі записів у будинковій книзі, після чого догналівці були змушені покинути даний будинок. Проте догналівці не зважали на вимоги міліції і продовжували, беззаконні дії вже на дорозі біля будинку. В очевидців подій склалося враження, що ця група очікувала вказівок відносно подальших дій, оскільки перебувала на постійному телефонному зв’язку з невідомими особами.

Недільного дня 14 листопада, парафіяни храму Преображення зійшлися на Божественну Літургію. Під час літургії до стада вірних спробували вдертися «вовки-догналівці», проте вірні УГКЦ з парафій м. Чорткова та навколишніх сіл не допустили цього перегородивши собою їм дорогу до храму. Побачивши, що їхні намагання є даремними вони вирішили «служити літургію» посеред дороги на столику. Громада не допустила здійснення святотатської відправи (адже вони не є ні священиками, а тим паче не є єпископами, як вони про себе заявляють).

Свідченням «високої духовності і побожності» догналівців стало побиття членами їхнього угрупування двох вірних УГКЦ. Які ж то треба було мати «добрі наміри», щоб привезти з собою кастети?

Не допомогло і особисте прохання мера міста Чортків про припинення роздору, «догналівці» продовжували свої акції. За хлопком в долоні Шпіржика, вся шайка впала на коліна і почала «молитися». Такий самий жест – хлопок в долоні, був і командою зайти в автобус, коли у полі зору з'явився спецпідрозділ "Беркут". У присутніх складалося враження, що люди, які приїхали, є одержимі або під гіпнозом, оскільки їхньою поведінкою керуєють за допомогою умовних знаків (у даному випадку - хлопком у долоні). Це підтверджує і знайомий нам спеціаліст із психології, який висловив думку, що керування цією масою людей швидше відбувалося за допомогою гіпнотичних засобів. Є парадоксальна схожість між сектою догналівців і Білим братством (загальний психоз; ритуали, що висушують мозок, впливають на свідомість і розум адептів; неадекватний стан адептів). Ці ж симптоми можемо спостерігати і в прибічників догналівців, варто лише приглянутися.

Отож, громада з місто Чорткова вберегла свій храм і не пустила в своє стадо вовків, переодягнених в овечі шкури. Не забуваймо, диявол – батько брехні, - не спить, і завтра може намагатися вдертися через "правовірних" до вашої парафіяльної громади, тому будьте на сторожі і не дайте звести себе на дорогу омани. Пам’ятаймо – з нами Бог, а якщо Господь з нами, то хто проти нас? Ми є Церква, тому ворота пекельні нас не здолають, але випробування будуть.


http://www.kyrios.org.ua

Каббала по-підгорецьки

Для багатьох вірних та духовенства Української Греко-Католицької Церкви вже кілька років поспіль назва селища Підгірці на Львівщині асоціюється не з прекрасним палацовим комплексом, який відомий на всю Україну, а із діяльністю кількох колишніх отців-василіан, які, не зважаючи на те, що вже є «колишніми» священиками, і надалі ведуть активну діяльність. Ба, навіть більше, зросли в церковній ієрархічній драбині до сану «єпископів» і ймовірно примножать число пастирів свого, знову ж таки, зростаючого стада. Але по черзі.

Більше відомі в народі як «підгорецькі отці» - троє монахів Василіанського Чину: Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік, Самуїл Р. Обергаусер раніше належали до чеської делегатури ордену і прибули в Україну в 2004 році після конфлікту із керівництвом Рутенської Греко-Католицької Церкви. Згодом сама делегатура була розформована і вищезгадані священики залишились нести своє служіння у Свято-Благовіщенському василіанському монастирі в Підгірцях.

З цього часу вони розпочали активну реколекційну діяльність. А новизна та натхненність їхніх проповідей сформувала значну групу прихильників. За два роки в підгорецькому монастирі дні духовної віднови провели близько двадцяти тисяч осіб.

Однак поряд із цим рада керівників Чину Святого Василія Великого вивчала діяльність цих священиків (до яких приєднались ще четверо українців, а на сьогодні залишився тільки один – Маркіян Гітюк), та на початку 2005 року своїм Декретом, затвердженим Конгрегацією Східних Церков, відлучила «підгорецьких» від василіанського Чину. Раніше глава УГКЦ Любомир Гузар вже звертався із відповідними проханнями до представників влади із закликом заборонити в’їзд в Україну опальним монахам.

Проте в той час якогось конкретного обвинувачення, окрім непослуху вищій владі чину і ієрархії їм висунуто не було. Хоча й звучали думки про те, що реколектанти пропагують викривлену духовність, однак, цього їм по сьогоднішній день так і не було інкриміновано.

До таких висновків, що саме адміністративні погрішності «підгорецьких» стали причиною негативного ставлення до них з боку керівництва УГКЦ, наштовхували дії і самих екс-монахів. У відповідь на критику з боку церковної влади вони у свою чергу вдавались до того самого. Хоча й їхня аргументація базується більше на питаннях віровчення, ці закиди при більш прискіпливому аналізі не витримують жодної критики. Оскільки «підгорецькі» критикують вирвані із контексту слова та думки Блаженнішого Любомира (Гузара).

А дії, які вони вчинили 3 березня 2008 року однозначно наштовхували на думку, що за цим всім стоїть непереборне бажання «підгорецьких отців» стати єпископами. Саме цього дня вони оголосили світу про те, що були таємно висвячені на єпископів. (Об’єктивних фактів, які підтверджують правосильність такої заяви, світ по сьогодні так і не побачив).

Це був остаточний привід для керівництва УГКЦ розпочати судовий процес над екс-монахами, який закінчився накладенням на підсудних кари великої екскомуніки, чинність якої була підтверджена Апостольскою Сигнатурою в Римі у відповідь на апеляцію Іллі Донгала (одного із «підгорецьких»).

Однак, екскомуніка накладена і підтверджена, отці – відлучені, а проблеми тільки починаються…

Так, нещодавно один знайомий священик із Мукачівсько-Ужгородської єпархії розповідав, що в них вже з’явились прихильники «підгорецьких-отців». Колега журналістка звернулась із проханням розповісти «хто це такі?», оскільки хтось із родини «попав» до «якихось підгорецьких отців» і родину гостро непокоїть його психічний стан. Інша товаришка розповіла, що на роботі порадили з’їздити в Підгірці «на молитви», і що в певні дні туди курсують автобуси… Думаю, таких свідчень вже можна назбирати кілька тисяч.

Це поряд із тим, що греко-католицькі священики регулярно отримують листи з Підгірців із закликом вийти з підпорядкування правлячим єпископам та скласти послух «правовірному Синодові», як зараз себе називають підгорецькі «єпископи». Ба, навіть більше, ходять чутки, що в Римі навчається кілька семінаристів, які приховано є адептами руху, а може такі є і в українських семінаріях?…

Так виглядає, що все тільки починається.

Однак за всією тією адміністративною тяганиною і такою ж перемогою, більшість богословів УГКЦ мало заглиблювались, що власне проповідують «підгорецькі» і чому до них так тягнуться люди?


Аналіз молитовника «Голгофа», який пропагується екс-монахами, нещодавно фахово зробив о. Олег Савка. На основі зіставлення пропонованих практик автор дійшов до висновку, що «справжнім джерелом їхньої інспірації була гебрейська середньовічна езотерична традиція, відома під назвою Каббала. У каббалісичні традиції існує практика молитви-прикликання імен Бога з особливим акцентуванням-затягуванням голосних звуків». Щоб не бути голослівним, пропоную читачеві самому відкрити цей молитовник (вільно доступний у мережі) і пересвідчитись, як «підгорецькі» обґрунтовують кількагодинне «ааа-кання і еее-кання».

Водночас проповіді «підгорецьких отців» пройняті дуалістичністю, яка чітко ділить світ на дві половини. І зрозуміло, що тільки ті, хто на їхньому боці, будуть спасенні. Такий відвертий поділ на «ми» і «вони» відразу виявляє сектантський характер цього руху.

І наостанок, що ж так притягує людей, окрім екзотичних практик та впевненості у спасінні? Це те, що у своїх спільнотах «підгорецькі» дають людині відчути її важливість, дають відчуття і пережиття спільноти, в якій кожен важливий. Саме це, на думку автора цих рядків, є тим, що зараз найбільше потрібне Церкві – спільнотний дух – що і робить «підгорецьких» «рибалками людей», в поганому значенні цих слів…

В одному із нещодавніх своїх «послань» «підгорецькі отці» поставили ультиматум Святішому Отцеві: якщо він не відсторонить від керівництва УГКЦ Блаженнішого Любомира, «то тим більше ми перед Богом зобов’язані почати святити єпископів, а то і для Західної Церкви! Маємо серйозних кандидатів». Я довго думав, чи сповна розуму ці люди... Але щодо того, що вони здатні вдатись і до такого – не маю сумніву.




Звідси

ВИБРАНІ СВІДЧЕННЯ ІНТЕРНЕТ-КОРИСТУВАЧІВ

До статті* п. Юлії Ліпіч «Підгорецьких монахів відлучили від Церкви», котра була поміщена на порталі http://gazeta.ua

Марія (Львів) 27.05.2009 8:44

А чого я так обурююся, пояснюю: моя бабуся живе в Підгірцях. "Святим отцям" вже пів господарства винесла. "Лохотронщики"...

Ewka (Misto) 28.05.2009 12:03

У Чехії близько 60% населення офіційно визнає себе атеїстами. Цікаво, чому чеські отці-"чудотворці" не навертають до християнської віри заблудлих овечок у своїй рідній країні, а приїхали нас вчити уму-розуму??? І, зауважте, приїхали на терени, де УГКЦ - Церква-мучениця - завжди користувалася величезним авторитетом у населення і в найтяжчі часи підтримувала в людях віру . На Донбасі чи в Севастополі, боюся, їхнє "чудотворство" не мало б жодних шансів.


Лицар (земелька) 05.06.2009 16:10

Люди, хіба нічого доброго нема навколо, попри все? Звідки така диявольська ненависть на Главу УГКЦ, який би він не був? Якщо він ваш ворог, то Христос навчав любити ворогів, а ви... Ненависники ви і розкольники протихристові. Господь любить грішників (крім їх гріха) як і праведників. Коли ви ще разом із своїми самосвятами ще бодай когось ненавидите, то для вас ще не наступило Боже Воскресіння. Не заступайте Бога по-сектантськи. Бажаю вам щиро добра, миру, спасіння і...

Лицар (Зі земельки) 08.06.2009 14:36

Дивовижна сектантська логіка: скажеш правду про підгорецьких самосвятів, - вже служиш неначе дияволові і є далеким від спасіння... Адепти підгорецької секти, перестаньте рівняти своїх "пророків" до Ісуса Христа, наприклад, бо вони через своє беззаконня цього не заслуговують. І теж через фальшиву "праведність".

Гість (Львів) 09.06.2009 14:56

Люди добрі, всі, хто розуміє небезпеку догналівсько-підгорецької секти, єдине, що допоможе знищити це диявольське кодло − щира молитва! Тому закликаю всіх − моліться, звертайтеся до священиків з проханням відправляти Служби Божі за навернення ватажків цієї секти і всіх засліплених їхньою лженаукою, заохочуйте знайомих і рідних до молитов в цьому наміренні. Це свого роду випробування для нашої Церкви, якщо піднімемось разом до молитви, здолаємо лукавого, який діє через цих відьмаків. Іншого виходу в нас, на жаль, нема.


Василь (Самбір) 11.06.2009 11:29

Вони давали Богові обітницю послуху своїм безпосереднім настоятелям. Вони зламали цей обіт. Тобто, грубо кажучи, обдурили Бога! Зрадили його!


Свідок подій (Вороняки біля Золочева) 12.06.2009 10:47

Як на мене, то мудрі люди вже давно повтікали від
«підгорецьких», всі решта, зробивши з них ідолів, тримаються своєї гидоти; стикаюсь з ними дуже часто, озлобленні, бунтівливі, самоправедні, ніде нема Бога в одних Підгірцях, і пророки його тільки там, про любов і мови нема хіба на показ і то при своїх наставниках. Жодної спільності з християнством. Всі навколо непотріб, тільки ми такі гарні…

Василь (Самбір) 12.06.2009 16:54

Я там був і прекрасно знаю особисто кожного "владику" і можу перед всіма засвідчити, що якщо там і був колись Бог, то зараз ними керують інші духи... І проголошення себе єпископами − це лише бажання влади, якого всі, хто туди їздить, вперто не хочуть бачити! Для чого їм були потрібні ці самосвячення?..

Тома (Золочів) 16.06.2009 15:07

То просто жах, що ті "підгорецькі" творять!


Василь (Самбір) 16.06.2009 13:05

Сьогодні мав телефонну розмову з особою, яка ще донедавна була надзвичайно віддана підгорецьким відступникам. Так хлопчина розповів, що "отці" майже насилу хотіли його висвятити на священика. Погрожували розправою і казали, що раз він вже так далеко зайшов, то виходу в нього нема. Або стає отцем і приносить їм клятву вірності, або за місяць помре і попаде напряму до пекла! Отакі-то методи в сектантів!

Василь (Самбір) 16.06.2009 14:27

Сподобалась історія? Маю ще одну! Приблизно три роки тому, на свою біду, завіз я до "отців" свою знайому, на реколекції. Бідолашна так захопилася, що готова була все життя своє Богові посвятити, висловила щире бажання йти до монастиря. "Отці" їй повідомили, що так просто в монастир не попадають, спочатку вона повинна пройти своєрідний обряд очищення від світу: залишити досить непогану роботу і рік часу займатися благочинністю, що вона, звичайно, і зробила... Ну дуже хотіла Богові служити... А через рік її просто-напросто послали на всі чотири сторони! Сказали, що недостойна! І це при тому, що шановний "владика" Методій не забував надзвонювати їй навіть і серед ночі, щоб пригадати протягом року, як то є гарно покластися на Божу мудрість!

Сергій (Львів) 16.06.2009 14:38

То така практика в "отців". Знаю дівчину із двома закінченими факультетами, яку догналівці затуманили так, що бідолашна переконана що тільки в монастирі у сестер-догналівок можна осягнути спасіння. Вона кинула роботу, працювала прибиральницею, бо сестри-догналівки із Брюхович сказали їй, що тільки в цей спосіб вона може позбутися гордості і попасти в їхній "всеспасаючий" монастир пророка Іллі («Догнала»). Але потім через два роки "сетрички" сказали нещасній, що вона до їхнього "всесвятого" монастиря не надається. От і тиняється та дівчина як мара по цьому світі не знаючи що їй робити і де приткнутися. При чому під постійним телефонним контролем "владики" Методія Шпіржика, навіть у ночі. То правда, що Шпіржик по дівках вночі телефонує. Я це вже від багатьох чув…

Крайній з Краю (Броди) 16.06.2009 14:57

Ага, то видно є ще свідчення не на користь "отцям-єпископам", а я думав що то тільки я пару випадків знаю… Знаю одну панянку з Бродів. "Єпископ" Маркіян так їй бідній пояснив 4-ту заповідь Божу, що її мало батьки за хамську поведінку з хати не вигнали. А Маркіян її переконував, мовляв, то вона за правду Христову безневинно терпить. Добре, що стрінула у Львові якогось мудрого священика, який тій пояснив що до чого. Тоді прийшла до тями. І в Підгірці їздити перестала. Одначе сектанти їй згодом такий телефонний терор влаштували, що вона мусіла міняти номер. Тоді вони зачали бідолашну перестрівати на вулиці і всякі дурниці молоти... Вона вже без супроводу на вулицю боїться вийти.

Андрій (Солонка) 16.06.2009 15:03

Моя мама також запізнала цю секту. Спочатку бігала до того автокефального священика тут у Солонці, який на чаші гадає. А тоді почала зі знайомою їздити в Підгірці. Коли звідти приїздила то верещала на всіх домашніх, як навіжена, а гордість в ній сатанинська з'явилася. Ми її намовили поїхати до отця Вороновського. Після розмови з ним і молитов, які отець над нею відмовив, усе як рукою зняло. Неначе полуда з очей спала...

Володимир (Броди) 16.06.2009 15:35

А на "русі чистих сердець", зустрічі якого відбуваються кожну першу суботу місяця, вони так життя в шлюбі брудом поливають, що я мало одружуватись не передумав. Богу дякувати, що моя наречена не піддалася на їхні чари: Катехизм почитала, в нашого пароха розпитала, після того ми туди більше не їздимо і других відраджуємо. Секта це, одне слово.

Іванка (Перемишляни) 17.06.2009 15:30

…То за кагебистів точно. Одного разу я відвезла свою бабуню до Підгорець. Старенька дуже просилася, що хоче побачити, що там і як, бо сусідка багато про це розказувала. Бабуня дуже згіршилася, адже побачила там усіх тих, хто в Перемишлянах за комунізму наших священиків виловлював…

________________
*Мова дещо виправлена!

НЕВТІШНА КАЗКА ПРО "ПІДГОРЕЦЬКИХ ПОДВИЖНИКІВ"

Жили-були на білому світі Ілля А. Догнал, Методій Р. Шпіржік, Роберт Обергаусер і Маркіян В. Гітюк… Ще від дитинства всім здавалося, що вони особливі, не такі як усі інші. Весь час утікали від «духа світу», так що вирішили кожен по-своєму вступити до монастиря. Вивчилися на священиків, бо любили бути завжди і всюди в центрі уваги. Проте цей «дух світу» прихопили частково зі собою, сховавши нишком до спідніх кишень.
У монастирі здружилися тісно з чотирма подружками з не зовсім доброю репутацією: ілюзією, неправдою, анархією та гордістю. Скрізь вони почали за ними бродити, де б подвижники не навідувалися. Коли «духовенство» – Ілля, Методій і Роберт після бурного життя в Чехії завітали до нашої Неньки-України у славне с. Підгірці і пов'язали долю з однодумцем Маркіяном, який шукав не знаючи чого, у всіх почала визрівати в голові (не в серці) одна велика ідея: втнути щось таке, щоб аж увесь світ здивувався від цього. І ще в них була манія величності, тому що вважали себе найкращими, наймудрішими, найсвятішими, най-най… Хоч не кожен так міркував про підозрілих подвижників, що не викликали повної довіри.
На українській землі знайшли до повного щастя ще одну товаришку для життя, а сама – немудру славу, котра вже раніше мала на них око... Вона їм допомогла відкрити в собі (найбільше Маркіянові) нечуваний досі талант письменника. І от вони почали багато-багато писати. Але не духовні твори малювали, а… різну фальш, осудження, про окультизм у власному розумінні. Теж (щоб це не виглядало дуже страшно) прикрилися овечими шкурами, хоч насправді були в душі вовками, твердячи, що працюють легально санітарами великого «лісу» – Церкви Спасителя, на котру дивилися тільки через темні окуляри, незалежно від часу доби, бо інших просто не мали. Дехто з передбачливих зауважував, що в однієї «овечки» стирчить з-під шкіри кусень вовчого хвоста, а в другої – кінчик не свого вуха. Гадав, що це йому здалося, та згодом зрозумів, що не помилився. Бо перевдягнулися в благих овець хижі і люті вовки, які себе несправедливо декларували «Божими дітками». То зі св. Духом загравали, то зі злим, як виходило.
Приснилося комусь із них, що «харизматична спільнота» в Підгірцях є одночасно «окремим Божим царством», що всі вони найправдивіші пророки сучасності за всю історію людства. Це нове «Боже царство» вирішив уже тут очолити старший за віком Ілля Догнал, який теж відносився до вибраних з-поміж народу. Лиш уся біда в тому, що вибрали для драматичної місії вони себе самі… Гадаючи, що прийшов наказ згори у вигляді грому з блискавкою серед літнього дня.
Якщо хтось їм не подобався, особливо у «занечищеному лісі», того мастили з ніг до голови чим попало, не шкодуючи газетного паперу, щоб і там залишити про своїх надуманих ворогів слід. Грішили скандалісти теж як будь-яка смертна людина…
На досягнутому не зупинялися. В одну чарівну ніч кожен подвижник, як ніколи, мав сон, що є, отже, в єпископських ризах, а вірні їм (!!) люди викрикують по околиці «Наші єпископи, наші отці…». Тому й заманулося відчути себе також у мітрі єпископа, з жезлом у руці в колі невтомних подруг – ілюзії, неправди, анархії, гордості та слави (нерозумної). Уявили, що сон віщий, неземний. Але що їм те сновидіння, коли мрія про владу ходила за ними повсякчас, мов тінь. Не згасала як на зло.
Заявили цілому світові, що є вже владиками, не зважаючи на те, що це виглядало неабияк комедійно (крутіше ніж у цирку!), бо теж залишалося у глибокій-преглибокій таємниці. Навіть підгорецькі бабці, які часто дізнавалися та передавали одна одній найсекретнішу інформацію, насамперед пов'язану з життям-буттям села, не могли ніяк довідатися хто, як, де і коли вділив їм ті дивовижні єпископські свячення (якщо так і трапилось). Так бажали знати, так крутились, але все намарно – таємниця і крапка. На щастя, єпископи не проголосили себе водночас «наполеонами», а то б було досить рідкісне поєднання: єпископи-наполеони… Крім того, стали, між іншим, теж «пророчим синодом».
Писали, розсилали, закликали… Давно вже конфліктували з послухом, а потім узагалі перестали з ним балакати. Був до вподоби розбрат. Знаходили довкола якісь проблеми. Їх роздували ще більше наче резинові кулі, що аж деякі потріскали від надмірного тиску. Нікого не боялися, навіть Бога, ба, говорили, що чинять те задля Нього, щоб Його Слово збереглось під сонцем. Хто думав трохи інакше від них – важко помилявся і перебував, як казали, на шляхові поза синьо-голубим небом. В Україні їх не визнано. Рим теж не подав «духарям» назустріч очікуваної руки… Суцільні нещастя впали на премудрі голови, висячи вперто Дамоклевим мечем.
Одного разу коли подвижники відмовляли під обід свої незвичні молитви з піднятими при тому вверх руками, намастивши чорною глиною лице, що символізувало грізність невідомо чию, почули спільно з неба дивовижний шум. На очах у всіх постав сяючий ангел надзвичайної краси. Як же отці зі села зраділи, що удостоїлися такого дива. Застрибав поважний віком Ілля від радості. Друзі по духу почали розмахувати в придорожній хаті руками, кричачи істерично: «З нами Бог, Марія, всі святі…». «Нас нарешті зауважено небом», – вигукував удоволено писар-єпископ Маркіян.
Ангел (як учитель на уроці) почекав поки владики втихомиряться, а потім сказав таке: «Завтра зранку повинна спуститися з неба невелика хмара, на яку ви мусите сісти та піднятися разом до небесних просторів – вас там вельми хоче бачити Господь». І враз, повідомивши новинку, зник…
Подвижники на мить задумалися, переговорили і взялися швидко за діло. Найперше прийшлося дістати нашвидкуруч по знайомству три нові єпископські вбрання з мітрами, адже досі було одне на чотирьох. Допоміг у цьому також і шикарний джип, бо в часі тоді досить розходилося.
Одягнені по-єпископськи, причепурені, підгорецькі чекали надворі на обіцяну хмару. Посходилися жіночки-фанати, які були без єпископів, як рибка без води. Частини ридала, бо думали, що їхніх місцевих єпископів, мучеників за життя, забирають до небес на завжди. А вони й самі були не проти поселитися відразу й назавжди поруч ангелів зі святими. Тільки не признавалися своїм палким шанувальницям.
Сіра хмара спустилася в оточенні різноманітних небесних сил, Божих посланців. Не забули взяти крадькома зі собою лицемірство з лукавством, котрі, як виявляється, часто вчащали до підгорецьких подвижників у гості, які їх радо будь-коли приймали.
Піднялися враз угору. Зацікавлених єпископів завели до прекрасної палати небесного палацу, де був розташований кришталевий трон Господа Бога. Тішились, як ніколи до цього. Мов маленькі.
Всевишній піднявся зі свого трону та й мовив до прибульців у ризах:
– Нарешті Я з вами зустрівся, бо віддавна думав про цю зустріч, і майже всі небожителі зі Мною!
– І ми мріяли про неї, наш Владико! – виголосив Кир Ілля Догнал з формальної «Підгорецької єпархії».
– Святий Петре, принеси-но сюди зараз те, що ти мав принести, – попрохав Творець.
Петро хутко виконав прохання свого відвічного Царя, принісши з канцелярії високий стос однорідних брошурок, добре знайомих для подвижників з підгорецького краю.
– Що це таке? – спитав Господь, взявши до рук одну із численних брошурок.
– Як що, наш дорогий Боже, це ж наші вистраждані листи-послання. Трудились ми всі над ними як день, так ніч, захищаючи Твоє святе ім'я та честь, не досипаючи не раз! – заявив на небесах схвильовано владика Методій Шпіржік.
– Так і було насправді, – підтакнули преосвященні Методій Шпіржік і Роберт Обергаусер.
А тим часом Архангел Михаїл забіг упору на горезвісний www.сommunity... і якраз перечитував те, де єпископи закликали християнський люд проклинати Главу УГКЦ Блаженнішого Любомира Гузара, всю офіційну церковну ієрархію, звинувачуючи їх необдумано незаконним шляхом у єресях, духовній смерті…
– Чи знаєте, шановні, що за таку не то що нехристиянську, але й нелюдську політику на вас чекає пекельна пропасть, адже в Біблії написано чорним по білому, щоби благословляти, а не прокликати, любити своїх ворогів, якщо вони насправді є? – звернувся голосно безстрашний Михаїл. Де набралися, шановні, такої антихристиянської злобності? У Новім Заповіті?
– Та, та, та зна…
Опустили дружньо голови. Не мали у відповідь що сказати. Мовчали…
– Великий силою Архангеле Михаїле, вірний небесний воїне з диявольським злом. Спали сьогодні цю всю макулатуру, щоб не збивала нікого більше з пантелику, всі ненависні послання. Заблукані чомусь забули, що живуть вони після гріхопадіння і що на землі нема тепер нічого вже абсолютно досконалого в людській дійсності. Боролися не так з гріхом, як з особами (ІЄРАРХІЄЮ МОЄЇ ЦЕРКВИ!). Церковна влада, хоч і помилялася часом, проте була правовірна, бо ж на ній була позначена апостольська сукцесія (передання). А на них що? Скинь геть оцей некатолицький «синод» якомога швидше з неба додолу, в чому вже маєш потрібний досвід… Тому що ці «єпископи» Мені незнані. Старались весь час про нетрадиційну духовність. В нашій канцелярії їхні імена, звичайно, відсутні. Та й благословення Я ніколи не давав… Хіба що Мій противник. Квартет лжепророків писав превсяку брехню з домішками правди, спотворюючи церковну дійсність, часами посилалися по-сектантськи не цілком до теми на Моє Господнє Слово – св. Писання. Гадали собі, що виконують місію нашого апостола Павла; що коли мовчатимуть, то заговорять каменюки в Підгірцях. І Мені бажали служити, і також Моєму нерозкаяному недругові-дияволові. «Мудрішим і святішим» від Мене Самого в небесному Царстві місця не було, нема й не буде!.. Пекельні ворота не сміють здолати правдивої Церкви, Містичного Тіла Мого Сина Ісуса.
Михаїл виконав наказ свого всемогутнього та справедливого Пана, скинувши одним махом псевдоєпископів, повних лукавства, на низ. Ілля пробував пручатися, але… Він них мало що після того лишилося. Хіба що неприємний запах…

Може хтось потім і зронив крокодилячу сльозу.